ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2016Справа №910/31534/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс"
до товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА"
про стягнення 1 070 168,22 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Незвицька Г.С.(дов. від 11.01.2016)
Від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки нафтопродуктів № 15-04/1 від 15.04.2015 у розмірі 1 070 168,22 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2015 порушено провадження у справі №910/31354/15 та призначено до розгляду на 12.01.2016.
11.01.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю часу уповноваженому представнику відповідача для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до судового розгляду. Клопотання прийнято судом до розгляду.
Представник відповідача в судове засідання 12.01.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 12.01.2016 прибув представник позивача, надав пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали для доручення до справи.
Розгляд справи відкладено на 02.02.2016.
В судове засідання 02.02.2016 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвала суду від 12.01.2016 отримана відповідачем 18.01.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01033 1837693 3 (в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки відповідач про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
15.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" (позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки (купівлі-продажу) нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутан № 15-04/1 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язався постачати та передавати у власність покупця нафтопродуктів, скрапленого газу пропан-бутан (надалі - товар), а покупець - приймати товар та оплачувати його вартість на умовах цього договору.
Згідно з п.4.1. Договору, сторонами домовлено, що оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом внесення ним попередньої оплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури продавця. За домовленістю сторін, можуть бути передбачені інші умови та строк оплати за товар, але при цьому, в будь-якому випадку, термін відстрочення оплати покупцем згідно виставленого рахунку-фактури не може перевищувати 5 банківських днів з моменту поставки (приймання-передачі) товару.
За умовами пп. 4.2-4.3.Договору, покупець зобов'язується здійснити 100%-ву оплату вартості товару, що зазначена в рахунку-фактурі. Днем здійснення оплати товару покупцем є день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Пунктом 5.5.Договору визначено, що приймання-передача товару та перехід права власності здійснюється в пункті поставки, зазначених у відповідних специфікаціях/додатках з оформленням відповідного Акту прийому-передачі або видаткової накладної.
Зобов'язання по складанню Акту приймання товару або видаткової накладної або товарно-транспортної накладної лежить на продавцеві, якщо сторонами не домовлено інше (п.5.8 Договору).
Відповідно до пп.6.1, 6.2.Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015 року, а в порядку взаємних розрахунків має юридичну силу - до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати, договір автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік на попередніх умовах.
Позивач вказує, що у період з квітня по вересень 2015 року ним було відвантажено покупцеві товар по договору, вартістю 9 715 602, 22 грн., з яких відповідачем оплачено 8 645 434,00 грн., неоплаченим залишився прийнятий відповідачем товар на загальну суму 1 070 168,22 грн.
Судом встановлено, що поставка неоплаченого товару була здійснена позивачем за Договором по накладних № 14-08-11 від 14.08.2015 на суму 232 870,00 грн., № 16-08-4 від 16.08.2015 на суму 189 800,00 грн., № 20-08-11 від 20.08.2015 на суму 152 381,14 грн., № 20-08-3 від 20.08.2015 на суму 29 200,00 грн., № 22-08-3 від 22.08.2015 на суму 276 430,00 грн., № 01-09-11 від 01.09.2015 на суму 238 414,80 грн., № 01-09-7 від 01.09.2015 на суму 28 560,00 грн., № 03-09-10 від 03.09.2015 на суму 143 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, всього на суму 1 290 655,94 грн.
Позивачем було виставлено для оплати 1 290 655,94 грн. вартості товару рахунки-фактури по накладних (лист за вих.№ 1047 від 26.11.2015), по яких покупцем проведено часткову оплату у розмірі 220 487,72 грн.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар по вказаних накладних за Договором станом на час розгляду справи склала 1 070 168,22 грн.
Факт поставки товару та наявності зобов'язання покупця щодо оплати його вартості на спірну суму підтверджується також підписаними сторонами Актами звірки взаємних розрахунків станом на 02.09.2015 року та станом на 08.10.2015 року.
Судом встановлено, що надані позивачем копії накладних на поставку товару відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, та вважає, що наявні у справі накладні є підтвердженням того, що товар був поставлений за договором поставки № 15/04-1.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Суд встановив, що надані суду накладні на спірну суму, копії яких знаходяться в матеріалах справи, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір поставки № 15-04/1 від 15.04.2015 та інші необхідні реквізити та прийшов до висновку, що вони відповідають вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судом на підставі: договору, накладних, актів звіряння взаєморозрахунків достеменно встановлено та відповідачем будь-якими доказами не спростовано, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції, заборгованість за поставлений товар становить 1 070 168,22 грн.
Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки, яка утворилась у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.
Внаслідок укладення договору між сторонами договору поставки, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки застосовуються положення статей 655-712 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України та ст..712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1 070 168,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СЕПСА ОІЛ УКРАЇНА" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 77, поверх 2, код ЄДРПОУ 39089306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс" (36008, м.Полтава, вул. Кагамлика, 35, код ЄДРПОУ 36396839) основний борг в сумі 1 070 168 (один мільйон сімдесят тисяч сто шістдесят вісім) грн. 22 коп. та судовий збір в розмірі 16 052 (шістнадцять тисяч п'ятдесят два) грн. 53 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Л.Д. Головатюк
Дата підписання повного тексту рішення 08.02.2016