ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.02.2016
Справа №910/30063/15
За позовом Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація"
до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України"
про зобов'язання вчинити дії
Суддя: Домнічева І.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 18 «Про засади функціонування ринку природного газу» штрафні санкції, стягнуті судовим рішенням, підлягають списанню за умови погашення теплопостачальним підприємством заборгованості за спожитий газ до 01.01.14р. Позивач вказує, що заборгованість за спожитий газ погашена, отже, на думку позивача підлягає списанню заборгованість з пені інфляційних та 3% річних.
Ухвалою від 27.11.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.12.2015 р.
22.12.15р. через відділ діловодства суду відповідачем подано заперечення на позовну заяву.
Судове засідання 22.12.2015 р. не відбулося.
Ухвалою від 28.12.2015 р. розгляд справи було призначено на 12.01.2016 р.
Ухвалою від 12.01.2016 р. продовжено строк розгляду справи відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.02.2016 р.
Судове засідання 02.02.2016 р. не відбулося.
Ухвалою від 03.02.16р. розгляд справи призначено на 04.02.16р.
В судовому засіданні 04.02.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 р. по справі №923/722/14, позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, з ПП «Херсонтеплогнерація» стягнуто на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 714 490,04 грн., пені у розмірі 215 554,58 грн., інфляційних витрати у розмірі 25 070,05 грн., З % річних у розмірі 64 960,67 грн. та 20 880, 52 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року апеляційного скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 р. - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2015 року, касаційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.05.2015 року та рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 року - залишено без змін.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 30.07.2015 року, відкрито виконавче провадження № 48270867 з виконання наказу Господарського суду Херсонської області по справі №923/722/14, накладено арешт на все майно ПП «Херсонтеплогенерація».
03.09.2015 року за № 575/01, ПП «Херсонтеплогенерація» направило до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вимогу, щодо необхідності списання пені, штрафних і фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі вищезазначеного рішення суду згідно вимог вищезазначеного Закону.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Приписами ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем покладеного на нього приписами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов'язання із списання нарахованої ПП «Херсонтеплогенерація» за прострочення по оплаті поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13/3159-БО-33 від 28.12.12 р. в січні - грудні 2013 р. природного газу 215 554,58 грн. - пені, 25 070,05 грн. інфляційних втрат, 64 960,67 грн. - 3% річних, стягнутих з позивача за рішенням господарського суду Херсонської області від 31.03.15 р. у справі № 923/722/14.
З огляду на вищевикладене вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта.
Так, 06 червня 2015 р. набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Закон № 423- VIII).
Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Зокрема, ст. 18 Законудоповнено частиною 13 наступного змісту: заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.
Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.
У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.
Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України.".
Таким чином, даною нормою встановлено, що за умови погашення теплопостачальним підприємством заборгованості за спожитий газ, спожитий до 01.01.2014 р., підлягають списанню пеня, штрафні та фінансові санкції, нараховані на дану заборгованість та стягнуті судовим рішенням.
Тобто, вказані вище положення Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" мають виконуватися наступним чином та в такі етапи:
1) теплогенеруюча та/або теплопостачальна організація здійснює погашення в трьохмісячний строк починаючи з 06.06.2015 р. перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 р. (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду);
2) теплогенеруюча та/або теплопостачальна організація укладає з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договір реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду);
3) теплогенеруюча та/або теплопостачальна організація списує заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій.
Як встановлено судом за матеріалами справи, позивач є теплопостачальним підприємством, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями ліцензій, а саме Ліцензією виданою Херсонською обласною державною адміністрацією серія АГ № 580514 виданої 14 вересня 2012 року та Ліцензією Херсонської обласної державної адміністрації серія АВ № 378529 виданої 14 січня 2011 року.
Відповідач сплатив на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у розмірі 171998,71 грн за природний газ, спожитий до 01.01.2014 р., по договору купівлі-продажу природного газу № 13/3159-БО-33 від 28.12.2012 р. Проте, наступну і останню умову для наявності підстав щодо списання пені, штрафних та фінансових санкцій відповідно до п. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме укладення договору реструктуризації заборгованості за природний газ, спожитий у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., виконано не було, оскільки докази укладення такого договору в матеріалах справи відсутні. Іншого порядку списання вказаних сум на момент винесення оскаржуваної ухвали чинне законодавство України не містить.
Відтак, будь-яких правових підстав для списання заборгованості зі сплати 215 554,58 грн пені, 64 960,67 грн 3% річних та 25 070,05 грн інфляційних втрат не має.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини, з якими закон пов'язує застосування ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу» і настання відповідних юридичних наслідків, зокрема, в частині списання пені, процентів річних та інфляційних нарахувань, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині списання пені, процентів річних та інфляційних нарахувань у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на його необґрунтованість та недоведеність в цій частині.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.02.16 р.
Суддя І.О. Домнічева