ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2016Справа №910/32441/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ"
До товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС ТРЕЙД"
про стягнення 13 768,24 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники сторін:
Від позивача: Алєксєєнко Г.О.(дов. від 28.01.2016)
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 13 768,24 грн. заборгованості за договором № 38/Ц/ОФ/8 на надання послуг по здійсненню заходів безпеки від 01.11.2011, з яких 7 500,00 грн. основної заборгованості, 566, 29 грн. пені, 894, 45 грн. 3 % річних, 4 807,50 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2015 порушено провадження у справі № 910/32441/15, розгляд справи призначено на 19.01.2016.
В судове засідання 19.01.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача в судове засідання 19.01.2016 з'явився, та надав суду в судовому засіданні документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Розгляд справи відкладено на 02.02.2016.
В судове засідання 02.02.2016 представник позивача з'явився, дав додаткові пояснення та документи по справі.
Представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судове засідання 02.02.2016 не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -
01.11.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ» (далі - виконавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «САЛЕКС ТРЕЙД» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір № 38/Ц/ОФ/8 на надання послуг по здійсненню заходів безпеки (далі - договір).
Згідно з п.2.1 договору за цим договором замовник доручає, а виконавець здійснює заходи безпеки на об'єкті замовника.
Відповідно до п. 3.1. договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження окремих умов договору, що надаються виконавцем (додаток 2 до договору, що є його невід'ємною частиною).
Відповідно до п. 3.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури (до 10 числа місяця, в якому надаються послуги) щомісячно до 15-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в додатку 2 до договору на рахунок виконавця, вказаний в цьому договорі.
Відповідно до п. 3.5. договору до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів місяця, наступного за тим, в якому здійснювались заходи безпеки, підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю.
Відповідно до п. 5.2.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожну добу прострочення.
Відповідно до п. 8.1. договору умови даного договору застосовуються до відносин сторін починаючи з 01.11.2011.
Відповідно до п. 8.2. договору цей договір є чинним протягом 1 року.
Відповідно до п. 8.3. договору цей договір вважається поновленим на строк, встановлений п. 8.2 даного договору, якщо жодна із сторін менше ніж за 15-ть робочих днів до закінчення чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується.
Якщо за 30 діб до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах без обмеження кількості разів продовження дії договору.
Як вбачається з додатку 2 до договору вартість щомісячних послуг за договором становить 7500 грн. 00 коп., що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).
Як вбачається з акту здачі-прийняття виконаних робіт № ТБ-0017329 від 31.12.2011 (надання послуг), позивачем надані послуги, які не оплачені, за договором з травня 2012 року, кількість днів прострочення складає - 1461.
Проте, всупереч п. 3.2. договору відповідач не сплатив належним чином та своєчасно, за послуги, надані виконавцем.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, чим і порушив вимоги п. 3.2. договору.
Таким чином, факт надання послуг належним чином та в повному обсязі за грудень 2011 року підтверджується матеріалами справи.
Однак, в порушення умов договору, відповідач ухилився від належного виконання своїх договірних зобов'язань по розрахунку за надані позивачем послуги та станом на день розгляду справи не перерахував належну до сплати грошову суму.
Таким чином, розмір суми основного боргу відповідача по оплаті послуг з охорони становить 7500,00 грн.
Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 7500,00 грн.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7500,00 грн.
Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені.
Пунктом 5.2.1 Договору передбачено пеню за порушення грошових зобов'язань за Договором в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки відповідач не оплатив надані послуги, то позивач нарахував відповідачеві пеню(неустойку), яка складає 566,29 грн. Суд визнає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позов в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 894,45 грн. та інфляційні збитки в сумі 4807,50 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 894,45 грн., інфляційні збитки - 4807,50 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 2647,06 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).
Як свідчать матеріали справи, 18.08.2015 між позивачем та адвокатом Глобою Костянтином Вікторовичем, який здійснює індивідуальну адвокатську практику на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5269, виданого Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 28.09.2012 (далі - Адвокат), було укладено Договір № 180815-01/2015 про надання правової допомоги (далі - договір від 18.08.2015).
Відповідно до п. 1.1. договору від 18.08.2015 позивач доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати позивачу правову допомогу у формі, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку, встановленому чинним законодавством України
Відповідно до п. 2.2.3 договору від 18.08.2015 адвокат за дорученням та в інтересах позивача бере на себе наступні зобов'язання готувати та подавати процесуальні документи, представляти інтереси позивача по господарським справам про стягнення заборгованості, в тому числі, з відповідача.
18.08.2015 між позивачем та адвокатом, було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору № 180815-01/2015 про надання правової допомоги (далі - допугода від 18.08.2015).
Відповідно до допугоди від 18.08.2015 позивач сплачує адвокату 2647 грн. 06 коп. за підготовку позову до відповідача.
У вересні 2015 року позивач перерахував адвокату грошові кошти за послуги, які надаються адвокатом за договором від 18.08.2015 та за допугодою від 18.08.2015.
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.
Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з наведеним, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за послуги адвоката сума в розмірі: 2647,06 грн.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕКС ТРЕЙД" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, корп.. 5, код ЄДРПОУ 33405736) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ТЕХНІЧНОЇ БЕЗПЕКИ" (04114, м. Київ, Оболонський район, вул. Макиївська, буд. 8, н/п 127, код ЄДРПОУ 33635083) основний борг в розмірі 7500(сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 566(п'ятсот шістдесят шість) грн. 29 коп., 3% річних в сумі 894(вісімсот дев'яносто чотири) грн. 45 коп., інфляційні втрати в сумі 4807(чотири тисячі вісімсот сім) грн. 50 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 2647(дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 06 коп. та судовий збір в розмірі 1218(одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 05.02.2016