номер провадження справи 4/148/15
01.02.2016 Справа № 908/5729/15
за позовом Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33)
до відповідача ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)
про стягнення 10 025,64 грн.
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників:
Від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_3 довіреність № 309 від 29.05.13р.
від третьої особи - не з'явився.
17.11.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, м. Київ з позовною заявою до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м. Запоріжжя про стягнення 10 025,64 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 17.11.2015р. справу № 908/5729/15 призначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.11.2015р. порушено провадження у справі № 908/5729/15, справі присвоєно номер провадження 4/148/15, судове засідання призначено на 07.12.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті. У зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 20.01.2016 р. Ухвалою суду від 20.01.2016 р., на підставі ст. ст. 27, 77 ГПК України, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 01.02.2016р.
В судовому засіданні 01.02.2016р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач в судове засідання 01.02.2016р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” на підставі Договору страхування № 720586998.14 від 11.03.2014 р., у зв'язку з настанням страхового випадку - ДТП - виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля PEUGEOT 308, реєстраційний державний номер НОМЕР_1, в сумі 10025, 64 грн., а тому позивачем відповідно до положень чинного законодавства отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_2 -ОСОБА_2, - якого визнано винуватим у скоєні ДТП, застрахована в ТДВ “Страхова компанія “Кредо” на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/6144154), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити, та на підставі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” стягнути з ТДВ “Страхова компанія “Кредо” 10025, 64 грн. суми сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
В судовому засіданні 01.02.2016р. відповідач надав відзив, в якому останній зазначив, що на момент події ДТП, яке мало місце 26.09.2014 р., договір страхування № АІ/6144154, на підставі якого позивач і звернувся до відповідача, не діяв через те, що була відсутня оплата за договором страхування з боку ОСОБА_2. Крім того, бланк Полісу № АІ/6144154 визначений страховиком як втрачений бланк, що підтверджується Витягом з Централізованої бази даних МТСБУ та листом-відповідю МТСБУ від 13.01.2016 р. № 7/2-28/615 про те, що інформацію щодо втраченого бланку полісу серії № АІ/6144154 внесено до ЦБД МТСБУ 23.02.2015 р. Таким чином, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21099, державний номер ТЗ: АХ4258ВХ на дату ДТП (26.09.2014 р.) не була застрахована у ТДВ СК «КРЕДО». На підставі викладеного, просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа, в судове засідання 01.02.2016р. не з'явилася, витребувані ухвалою суду по справі від 20.01.2016 р. документи і матеріали суду не надала, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджала, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у відповідності до норм господарсько-процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -
26.09.2014 р. на Білгородському шосе у м. Харкові трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля марки PEUGEOT 308, державний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_4, та «ВАЗ 21099» державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно полісу № АІ/6144154 ТДВ “Страхова компанія “Кредо” (відповідач у справі), що знаходився під керуванням ОСОБА_2. Вказаний факт підтверджується довідкою від 26.09.2014 р., довідкою про ДТП № 9442816 та постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2014 р. у справі №640/18823/14-п (н/п 3/640/3022/14).
Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
В статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
11.03.2014 р. між Приватним акціонерним товариством “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (Страховик, позивач у справі) та ОСОБА_5 (страхувальником) був укладений Договір страхування № 720586998.14, у відповідності до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки PEUGEOT 308, державний номер НОМЕР_1.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.11.2014 р. у справі №640/18823/14-п (н/п 3/640/3022/14) гр. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Згідно рахунку-фактури № НОМЕР_3 від 07.10.2014 р., складеного та наданого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Ф» сума відновлювального ремонту автомобіля PEUGEOT 308, державний номер НОМЕР_1, становить 10025,64 грн.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що заявою б/н від 07.10.2014 р. страхувальник звернувся до ПрАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” з вимогою виконати зобов'язання з виплати страхового відшкодування шляхом сплати 10025,64 грн.
У відповідності до страхового акту №119981 від 07.10.2014 р., сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 10025,64 грн. На виконання своїх договірних зобов'язань, на підставі рахунку -фактури № НОМЕР_3 від 07.10.2014 р., позивач зазначену суму страхового відшкодування в розмірі 10025,64 грн. відшкодував страхувальнику, шляхом сплати вартості відновлюваного ремонту станції ТОВ «ОСОБА_6 Ф», що підтверджується наявною у справі належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 9601 від 15.10.2014 р. В даному платіжному дорученні в графі призначення платежу зазначено: “опл. Рем. а/м PEUGEOT 308 2,0 ОСОБА_5 зг.рах. Сет №0000002836 від 07.10.2014р., в рах. Спл. Страх. Відшк. Зг. Пол..720586998.14», отримувач - ТОВ «ОСОБА_6 Ф».
Заявою за вих. №07917 від 27.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, з огляду з того, що цивільно-правова відповідальність винного у ДТП застрахована у ТДВ “Страхова компанія “Кредо”
Відповідачем вказана заява № 07917 від 27.05.2015 р. була отримана 02.06.2015 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ТДВ “Страхова компанія “Кредо” на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, та залишена відповідачем без відповіді.
Позивач зазначає, що Цивільно-правова відповідальність водіїв автомобіля ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_2 згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/6144154 (термін дії до 19.02.2015 р.) застрахована на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди в ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”.
Відповідач зазначає, що позивач не набув права зворотної вимоги до відповідача, з огляду на недоведеність обставини набрання чинності страхового полісу № АІ/6144154, оскільки позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту оплати третьою особою страхового внеску, а також у зв'язку з втратою полісу № АІ/6144154, що підтверджується витягом з центральної бази МТСБУ від 23.02.2015 р.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ТДВ “Страхова компанія “Кредо” на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, як відшкодування шкоди в порядку регресу суми в розмірі 10025,64 грн.
Згідно статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.
Статті 979 ЦК України та 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач у даній справі реалізував свої право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, оскільки у відповідності з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача у даній справі перейшло право до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України).
Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Із положень вказаної норми вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.
В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо особі (авторизованому сервісному центру), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, переконливо свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами Договору страхування № 720586998.14 від 11.03.2014 р.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.
Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 18, 21 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. В обов'язки страхувальника не входить обов'язок перевіряти повноваження особи, яка підписує поліс зі сторони страховика, а сам поліс є бланком суворої звітності, оскільки бланк полісу є номерним.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.3 полісу № АІ/6144154 договір (поліс) набирає чинності з початку зазначеного строку його дії, тобто з 00 годин 00 хвилин 20.02.2014 по 19.02.2015 включно.
Пунктом 10 зазначеного полісу передбачено, що страховий платіж в розмірі 729, 00 грн. сплачений 19.02.2014.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про страхування" договором сплату страхового платежу визначено як разовий платіж у повному розмірі, а не частинами.
Зазначений поліс містить підписи сторін, що свідчить про його укладення та виконання.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В матеріалах справи відсутнє рішення про визнання недійсним правочину з укладення договору страхування за полісом № АІ/6144154 страховиком за яким є ТДВ “Страхова компанія “Кредо”.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України по справі №910/10139/14 від 27.11.2014р.
При цьому твердження, що бланк полісу № АІ/6144154 від 20.02.2014 року був втрачений, що підтверджується витягом з центральної бази МТСБУ, судом до уваги не приймається, оскільки із наявного у справі витягу з центральної бази МТСБУ вбачається що факт втрати бланку вказаного полісу було внесено після закінчення строку полісу -19.02.2015р. та після дорожньо-транспортної пригоди - 26.09.2014 р. та не вбачається факт втрати бланку вказаного полісу саме до укладання договору страхування.
Отже, наявність страхового акта від 07.10.2014 р. №119981, платіжного доручення від 15.10.2014 р. № 9601, ремонтної калькуляції та рахунку-фактури № НОМЕР_3 від 07.10.2014р., виставленого станцією технічного обслуговування - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Ф», яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 10025,64 грн., які виникли внаслідок ДТП.
Таким чином, суд вважає надані позивачем документальні докази належними та допустимими, які в даному випадку підтверджують розмір шкоди в розмірі 10025,64 грн., що підлягає відшкодуванню в порядку регресу. При цьому, докази перерахування суми страхового відшкодування у вказаній сумі відповідачем позивачу у справі відсутні.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Здійснена позивачем виплата страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовам Договору страхування № 720586998.14 від 11.03.2014 р.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав усі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача суд визнав хибними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, м. Київ до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м. Запоріжжя про стягнення з останнього10025,64 грн. боргу документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, м. Київ до ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, м. Запоріжжя задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33, код ЄДРПОУ 16285602) 10025 (десять тисяч двадцять п'ять) грн. 64 коп. страхового відшкодування та 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України “05” лютого 2016 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.