Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "04" лютого 2016 р. Справа № 906/1752/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
при секретарі Антонюк Н.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов.№409 від 30.08.2013
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 26.11.2015
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій"
про стягнення 17978,49грн
У порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 19.01.2016 оголошувалась перерва до 04.02.2016.
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки в сумі 17978,49грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки металоконструкцій за договором №543У від 22.07.2015.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив стягнути з відповідача неустойку в сумі 17978,49грн за прострочення виконання зобов'язання з поставки металоконструкцій за договором №543У від 22.07.2015. Зазначив, що з моменту передачі відповідачу робочих креслень марки КМ, про що свідчить акт прийому-передачі від 28.07.2015, відповідач жодних претензій до їх змісту не виявив. Конструктори відповідача за даними кресленнями розробили креслення КМД і не надали жодних зауважень щодо неможливості виконання антикорозійного захисту методом гарячого цинкування. Проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні факт прострочення поставки продукції позивачу не заперечував. При цьому, пояснив, що дане порушення умов договору відбулось не з вини відповідача. Крім того, надав клопотання від 04.02.2016 про зменшення розміру неустойки в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
22.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (замовник, позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" (виробник, відповідач) укладено договір №543У на виготовлення та поставку металоконструкцій (далі - Договір) (а.с. 10-13).
Згідно п.1.1. Договору замовник доручає, а виробник приймає на себе зобов'язання виготовити металоконструкції для об'єкта: "Автомийка в с. Станишівка Житомирського району Житомирської області" на підставі технічної документації шифр 6-13/15-3-КМ (далі - продукція та/або металоконструкції) орієнтовано 12,1т (дванадцять тонн сто кілограм) та поставити їх згідно п.4.1. даного договору, а замовник - прийняти продукцію і оплатити її на умовах цього договору.
Відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1. Договору виробник зобов'язаний розробити згідно з діючими нормами і правилами креслення КМД на підставі переданих замовником робочих креслень марки КМ з грифом замовника "У виробництво робіт". На підставі креслень КМД виготовити продукцію.
Виробник зобов'язаний поставити продукцію на умовах даного Договору (п.п.2.1.2. п.2.1.).
Строк поставки продукції складає 35 календарних днів з моменту виконання умов п.п.6.2.1., 2.2.1. (4.3. Договору).
Відповідно п.п.2.2.1. п.2.2. Договору замовник зобов'язаний передати виробнику робочі креслення марки КМ згідно акту прийому-передачі з грифом "У виробництво робіт" з підписом відповідальної особи та завірений печаткою замовника протягом 3 робочих днів з моменту укладення Договору.
Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що замовник здійснює оплату за продукцію наступним чином:
- авансовий платіж у розмірі 70% від загальної вартості цього Договору, що становить 310315,39грн, у тому числі ПДВ 20% - 51719,23грн, перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту підписання даного Договору;
- у подальшому розрахунок за поставлену партію металоконструкцій здійснюється замовником протягом 3 робочих днів з моменту здійснення поставки партії продукції на підставі виставлених виробником рахунків-фактур з врахуванням пропорційного вирахування раніше перерахованого авансового платежу.
На виконання договору №543У на виготовлення та поставку металоконструкцій від 22.07.2015 позивач здійснив авансовий платіж у сумі 310315,39грн, що підтверджується платіжним дорученням №3465 від 29.07.2015 (а.с. 14), а також сплатив відповідачу за металоконструкції 165306,14грн, про що свідчить платіжне доручення №4468 від 24.09.2015 (а.с. 15). Крім того, як свідчать матеріали справи, а саме - акт прийому-передачі від 28.07.2015, згідно п.п.2.2.1. п.2.2. Договору позивач передав відповідачу робочі креслення марки КМ (а.с. 16).
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання з поставки металоконструкцій позивачу вчасно не виконав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору №543У на виготовлення та поставку металоконструкцій від 22.07.2015, який за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та договору поставки.
Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).
Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як суд зазначав вище, згідно п.4.3. договору №543У на виготовлення та поставку металоконструкцій від 22.07.2015 строк поставки продукції складає 35 календарних днів з моменту виконання умов п.п.6.2.1., 2.2.1. (4.3. Договору), тобто до 02.09.2015.
Проте, відповідач виконав свої зобов'язання за вказаним договором, здійснивши поставку металоконструкцій 28.09.2015, що підтверджується видатковою накладною №267 від 28.09.2015 (а.с. 17).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, п.9.1. договору №543У на виготовлення та поставку металоконструкцій від 22.07.2015 сторони визначили, що у випадку порушення строків поставки продукції, встановлених даним договором, виробник зобов'язаний сплатити покупцю: неустойку (штраф) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції, поставка якої прострочена, за кожен день прострочення поставки продукції.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за порушення строків поставки продукції за період з 03.09.2015 по 28.09.2015.
Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).
Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Проаналізувавши додані до клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем докази, врахувавши важке фінансове становище відповідача, велику кредиторську заборгованість, наявну значну дебіторську заборгованість з виплати заробітної плати працівникам, а також те, що збитків позивачеві не причинено, суд приходить до висновку про зменшення розміру неустойки до 15000,00грн.
Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів вчасної поставки продукції позивачу суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягали би задоволенню. Однак, суд зменшує розмір неустойки, що підлягає стягненню, до 15000,00грн, про що зазначав вище.
Варто зазначити, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абз.4 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями)).
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір неустойки до 15000,00грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод металевих конструкцій" (10001, м. Житомир, вул. Баранова, 87; ідентифікаційний код 31739156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (12430, Житомирська обл., Житомирський район, с. Станишівка, комплекс будівель і споруд, №4; ідентифікаційний код 31133719):
- 15000,00грн - неустойки;
- 1218,00грн - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 09.02.16
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу