04 лютого 2016 р. Справа № 902/1654/15
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишиній Н.О.
За участю представників сторін:
позивач1: ОСОБА_1, паспорт;
позивача2: ОСОБА_2, паспорт;
відповідача: Максимчук А.І., представник за довіреністю;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21029)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 21037 )
до:Колективного підприємства "Зварювальна лабораторія" (вул. Тарногродського, 20-а, м. Вінниця, 21022)
про приведення статуту у відповідність із законом
Фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі позивачі) звернулись до господарського суду Вінницької області з позовом до Колективного підприємства "Зварювальна лабораторія" (далі відповідач) про зобов'язання привести статут та організаційно-правову форму підприємства у відповідність із законом.
Свої позовні вимоги позивачі мотивують тим, що Колективне підприємство "Зварювальна лабораторія" було створено 1994 року шляхом викупу трудовим колективом державного майна. Позивачі, а також інші особи в кількості 14 чоловік є засновниками даного підприємства. Підприємство дії на підставі Статуту, який затверджено в 2006 році. На думку позивачів підприємство давно має бути реформованим, оскільки з часу його створення деякі закони втратили чинність, інші змінились, а також було прийнято ряд нових законів, які зобов'язують до реформування. Існування Колективного підприємства "Зварювальна лабораторія" у формі колективної власності не відповідає чинному законодавству. Це порушує права учасників підприємства на участь в управлінні підприємством та права власності. З метою приведення статуту та організаційно-правової форми підприємства у відповідність із діючими на даний час законами України загальними зборами членів КП "Зварювальна лабораторія", які відбулися 10 лютого 2014 року, було прийнято рішення про внесення змін до статуту Колективного підприємства "Зварювальна лабораторія" та затвердити їх на загальних зборах співвласників підприємства (пайовиків) з метою приведення його у відповідність до діючих Законодавчих актів України. Проте до цього часу підприємство залишається не реорганізованим, зміни до Статуту не внесені. З огляду на це позивачі звернулись до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою від 30 грудня 2015 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21 січня 2016 року.
Ухвалою від 21 січня 2016 року відкладено розгляд справи на 04 лютого 2016 року в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
В судове засідання з'явились представники сторін.
Позивачі підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, а саме твердження позивачів що існування Колективного підприємства "Зварювальна лабораторія" у формі колективної власності не відповідає чинному законодавству є хибним оскільки ст.. 63 Господарського кодексу України передбачено, що в Україні можуть діяти підприємства таких видів: одним з яких є підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Крім того вимоги позивачів жодним чином не відповідають способам захисту визначених положеннями ст.. 16. Цивільного кодексу України та ст.. 20 Господарського кодексу України. З огляду на це, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне:
Колективне підприємство "Зварювальна лабораторія" створено на добровільних засадах організацією орендарів шляхом викупу державного майна, що підтверджене Договором купівлі-продажу майна № 32 від 02.03.1994 р. і актом прийому передачі у власність державного майна від 03.05.1994 р.
Засновниками колективного підприємства "Зварювальна лабораторія" є 14 громадян України, перелік та частки яких визначені в п. 1.2 Статуту підприємства який затверджено в 2006 році протоколом № 1 від 13 січня 2006 року Загальних зборів трудового колективу.
11 вересня 2015 року загальними зборами членів КП "Зварювальна лабораторія" було прийнято ряд рішень, оформлених протоколом № 10, які передбачали внесення змін до Статуту.
04.11.2015 року після підписання Статуту, в новій редакції, всіма членами підприємства, нова редакція статуту була подана державному реєстратору для проведення реєстраційних дій.
За результатами розгляду поданих відповідачем документів, відповідно до Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації № 138 від 04.11.2015 року, державним реєстратором було прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів відповідача.
В зв'язку з відмовою у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів відповідач звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із відповідним позовом про визнання протиправним і скасувати Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації № 138 від 04.11.2015 року винесеним державним реєстратором та зобов'язати відділ державної реєстрації повторно прийняти та розглянути документи щодо внесення змін до установчих документів КП "Зварювальна лабораторія".
За даним позовом Вінницьким окружним адміністративним судом 25.12.2015 року відкрито провадження у справі № 802/4138/15-а.
Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Корпоративними правами, згідно ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Статтею 2 Закону України "Про підприємства в Україні", який з набуттям чинності з 1 січня 2004 року Господарським кодексом України (далі - ГКУ), втратив чинність, були встановлені види підприємств, до переліку яких включено, зокрема, колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства.
Відповідно до частини першої статті 63 ГКУ залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства різних видів, в тому числі підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Згідно зі статтею 93 ГКУ підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства передбачені законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 16 Постанови від 24.10.2008 р., № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів, суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства. Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів. На підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.
З огляду на викладене вище вирішення питань, що позивачі визначають як предмет позовних вимог, належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, в той час як суд в силу ст. 19 Конституції України та положень ГПК України не може підміняти орган управління товариством.
Твердження позивачів, щодо небажання керівника внести зміни до Статуту, спростовуються матеріалами справи, а саме протоколом № 10 від 10.09.2015 р. в якому ставилось на розгляд питання щодо реорганізації підприємства. По даному питанню виступили позивачі які запропонували розглянути питання про реорганізацію підприємства після розгляду господарським судом по суті їх позовну заяву. Голова зборів зауважив, що дане питання може бути розглянуто по суті і без рішення суду, оскільки належить до компетенції Зборів, та попросив ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як ініціаторів розгляду даного питання, внести конкретні пропозиції по суті. Інших пропозицій не надійшло, тому вирішили розглянути дане питання на інших зборах після розгляду господарським судом позовної заяви.
З огляду на це позивачами не доведено порушення їх корпоративних прав (інтересів) відповідачем.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вимога про зобов'язання привести статут та організаційно-правову форму підприємства у відповідність із законом не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом.
Згідно з ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не відповідають нормам права, спростовуються поданими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Понесені при пред'явленні даного позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволені позову відмовити.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 лютого 2016 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи