"03" лютого 2016 р. Справа № 903/1293/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"
до відповідача ОСОБА_1 відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у м. Луцьку
про стягнення 107 905,00 грн. матеріальної шкоди
від позивача: ОСОБА_3, дов. №3-10141/15од від 25.12.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 16.07.2015 року;
3-я особа: н/з;
від прокуратури: ОСОБА_5, посв.№036270.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.
Суть: Позивач ПАТ "Мегабанк" звернувся з позовом про стягнення з Державного бюджету 107 905,00 грн. матеріальної шкоди завданої незаконними діями ОСОБА_1 відділу ДВС Луцького МУЮ.
При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що Постановою Волинського окружного адміністративного суду у справі №876/3582/15 від 27.02.2015 року було частково задоволено позов ПАТ "Мегабанк", визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця 2-го відділу ДВС Луцького МУЮ про звільнення майна боржника з-під арешту, розшуку від 03.09.2014 року (в/провадження №44547653), в частині вимог про стягнення майнової шкоди відмовлено, оскільки зазначена заявлена передчасно та зазначено, що вимога про стягнення майнової шкоди має вирішуватись при розгляді цивільної справи №161/12387/14-ц.
При винесені Постанови суд першої та апеляційної інстанції констатували, що Постанова про звільнення майна боржника з-під арешту, розшуку (орієнтування) є неправомірною і підлягає безумовному скасуванню, оскільки державний виконавець звільнив з-під арешту транспортний засіб, на який було накладено арешт в рамках інших виконавчих проваджень, чим грубо порушив положення ст.60 ЗУ "Про виконавче провадження".
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10.03.2015 року у цивільній справі №161/12387/14-ц також не вирішено питання про стягнення на користь банку шкоди. Керуючись ч.2,3 ст.380 ЦПК України ПАТ "Мегабанк" звернувся із заявою про поворот виконання ухвали Луцького міськрайонного суду від 14.08.2014 року у справі за позовом ПП "Професійний робочий одяг" до ПП "Лучеськ Плюс", ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.10.2015 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Мегабанк" про стягнення з ПП "Професійний робочий одяг" на користь банку вартості майна в розмірі 107 905 грн. в порядку повороту виконання ухвали міськрайонного суду від 14.08.2014 року про визнання укладеної між сторонами у даній справі мирової угоди, яка скасована ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.11.2014 року.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25.11.2015 року ухвалу Луцького міськрайонного суду від 19.10.2015 року залишено без змін та зазначено, що ПАТ "Мегабанк" не вправі ставити питання про поворот виконання судового рішення, а у випадку порушення своїх прав може захистити їх в порядку, передбаченому нормами законодавства.
Оскільки питання спірного транспортного засобу у цивільній справі №161/12387/14-ц вирішено, та арешт з автомобіля марки FORD Transit (вантажний) 2007 року випуску номер кузову WFXXXTTFX7Y08252 днз. АС2048АМ знято всупереч вимогам закону, що призвело до його відчуження і унеможливлення задоволення вимог банку за рахунок реалізації цього автомобіля в межах процедури виконавчого провадження ВП №29667479.
Зазначений автомобіль оцінено сторонами у справі №161/12387/14-ц в розмірі 107 905 грн., тому враховуючи, що транспортний засіб відчужено ПП "Лучеськ-плюс" внаслідок протиправних дій 2-го відділу ДАС Луцького МУЮ, ПАТ "Мегабанк" нанесено збитки в розмірі 107 905 грн., які просить стягнути з відповідача посилаючись на положення ст.ст.19,56 Конституції України, ст.22,1166 ЦК України, Закони України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" №4901-VI від 05.06.2012 року та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затверджений ПКМ від 03.08.2011 року №845.
Відповідач у відзиві на позов вказує, що вимога позивача є безпідставною та необґрунтованою, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди діями або бездіяльністю державного виконавця є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причиново-наслідковий зв'язок між ними.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, розмір завданої шкоди відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 22 ЦК України до збитків відноситься доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
В заявленому позові, позивач просить відшкодувати збитки (не отриману вигоду, доходи) в розмірі 107 905 грн., які виникли внаслідок незаконних дій відповідача, що унеможливило здійснити процедуру звернення стягнення на майно боржника в межах виконавчого провадження № 296667179.
Статтею 58 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено процедуру визначення вартості майна боржника, однак в межах ВП № 296667179, оцінка транспортного засобу не проводилась.
Розмір збитків, які вимагає позивач, не відповідає зазначеному порядку встановлення вартості майна боржника для його реалізації в рахунок погашення заборгованості.
Звернення стягнення передбачає реалізацію арештованого майна в порядку передбаченому ст. 62 ЗУ "Про виконавче провадження", оцінка вартості арештованого майна є лише початковою, а ціна продажу визначається в результаті проведення прилюдних торгів, розмір коштів, які передаються стягувачу на виконання рішення суду, становить суму отриману з реалізації майна з відрахуванням коштів на покриття витрат передбачених ст. 43 ЗУ "Про виконавче провадження", розподіл грошових сум здійснюється у черговості по мірі їх стягнення.
Водночас, позивач в обґрунтування розміру понесених йому збитків посилається на вартість транспортного засобу погоджену сторонами в межах укладеної між ними мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду від 14.08.2014 року.
З огляду на вимоги, визначення розміру збитків за законом таке посилання не відображає втраченої позивачем вигоди або неотримання прибутку за рахунок продажу майна боржника (транспортного засобу).
Також вказує, що ВП № 29667479 не припинене, в його межах здійснюється виконавчі дії по примусовому виконанню рішення суду, зокрема вживаються заходи щодо розшуку майна боржника на яке можливе стягнення.
При цьому зазначає, що на момент винесення постанови про звільнення з-під арешту та розшуку транспортного засобу, яка постановою окружного адміністративного суду від 27.02.2015 року визнана протиправною і скасована, ухвала суду від 14.08.2014 року, за якою боржник відчужив транспортний засіб, набула законної сили і третя особа набула право власності на дане майно в порядку ч. 1 ст. 334 ЦК України, а тому позивач не зміг би скористатися правом стягувача задовольнити свої вимоги за рахунок майна, що належить боржнику, яке передбачене ч. 4 ст. 52 ЗУ"Про виконавче провадження".
З посиланням на ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух" вказує, що реєстрація рухомого майна не має правовстановлюючого значення, ухвалою суду від 14.08.2014 року у справі № 161/12387/14-ц п.1.2 встановлено, що з моменту підписання даної мирової угоди право власності на автомобіль перейшло до ПП "Професійний робочий одяг".
Зазначає, що наслідки винесення постанови державного виконавця про звільнення з-під арешту та розшуку транспортного засобу не мали значення в заподіянні майнової шкоди позивачу.
При цьому посилається на п.9 рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 045/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України" від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди". З врахуванням зазначеного в пояснені просить відмовити в позові.
Прокуратур Волинської області у відзиві на позов вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому вказує, що постановою адміністративного суду відмовлено у задоволені вимоги ПАТ "Мегабанк" в частині визнання дій ОСОБА_1 відділу ДВС Луцького міського управління юстиції незаконними та стягненні матеріальної шкоди в сумі 107 905 грн., завданої незаконними діями. Тому вважає, що на момент пред'явлення позову до господарського суду вже існує рішення іншого суду,яке набрало законної сили між тими ж сторонами, про той ж предмет і з тих ж підстав, що є підставою для припинення провадження у справі згідно ст. 80 ГПК України.
Питання вартості транспортного не було предметом розгляду справи № 161/12387/14-ц, по якій ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14.08.2014 року була затверджена мирова угода між ПП "Професійний робочий одяг" та ПП "Лучеськ-Плюс", в якій вартість визначена за домовленістю сторін.
Позивачем не надано доказів про проведення оцінки майна в порядку визначеному Законами України "Про оцінку майна, немайнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", "Про судову експертизу", тощо.
Вважає, що позивачем не доведено причиново-наслідкового зв'язку між протиправними діями ОСОБА_1 відділу ДВС та невиконанням рішення суду, оскільки виконання наказу господарського суду про стягнення коштів на користь банку триває.
З наведених у відзиві підстав, просить в позові відмовити.
3-я особа у відзиві на позов, зазначає, що виходячи зі змісту позовної заяви та загальних норм цивільно-правової відповідальності, позивач не обґрунтував достатнім чином факту спричинення йому матеріальної шкоди, а тому позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Також вказує, що справа з вказаним предметом спору вже розглядалось у Волинському окружному адміністративному суді.
Позивач згідно заяви №80-01-79 від 14.01.2016 року, зареєстрованої судом 18.01.2016 року за вх.№01-54/404/16, на виконання вимог ухвали суду від 17.12.2015 року надав копії: Постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2015 року у ВП №29667479; Постанови про арешт коштів боржника у ВП №29667479 від 11.01.2013 року; Постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП №29667479 від 11.01.2013 року; інформацію про виконавче провадження ВП №2967479.
Згідно заяви від26.01.2016 року № 80-01-163 долучив довідку про вартість майна від 22.01.2016 року, відповідно до якої вартість колісного транспортного засобу - вантажного фургону С-1 марки FORD Transit, 2007 року випуску станом на 22.01.2016 року в залежності від модифікації становить відповідно 294 510 грн., 304 070 грн., 327 120 грн.
В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в колегіальному складі та повторне витребування матеріалів з центрів ДАІ з надання послуг пов'язаних з використання транспортних засобів.
Враховуючи зазначені клопотання та неотримання матеріалів витребовуваних ухвалою суду від 18.01.2016 року, господарський суд відкладає розгляд справи.
Керуючись ст.77 ГПК України,
1. Відкласти розгляд справи на 23.02.2016 року на 12:00 год.
2. Позивачу надати пояснення з врахуванням заперечень викладених в поясненні відповідача та відзиві прокурора Волинської області.
Суддя С. В. Костюк