03 лютого 2016 р. Справа № 903/1274/15
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача: державного підприємства "Любомльське лісове господарство"
про стягнення 300 194,97 грн. заборгованості Суддя Кравчук В.О.
За участю представників сторін:
від позивача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1
від відповідача: Грищук В.А., довіреність від 08.12.2015р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судовому засіданні 03.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
СУТЬ СПОРУ: позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з державного підприємства "Любомльське лісове господарство" 300 194,97грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав свій обов'язок згідно укладеного між сторонами умов договору підряду від 03.01.2012р .
Ухвалою суду від 10.12.2015р. було порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 18.01.2016р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.
В судових засіданнях 18.01.2016р. та 03.02.2016р. позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях 18.01.2016р. та 03.02.2016р. надав суду пояснення, в яких просив суд в позовних вимогах позивачу відмовити. Додатково листом вх. №01-54/12982/15 від 28.12.2015р. надав суду контррозрахунок, яким визнає суму боргу в сумі 203 478,15 грн. Додатково листом вх. №01-54/13001/15 від 28.12.2015р. відповідач подав суду заяву про застосуванню строків позовної давності по справі та вважає, що борг, який виник за період з моменту укладання договору з 03.01.2012р. по 31.10.2012р. включно не підлягає задоволенню у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача , господарський суд,-
встановив:
03.01.2012р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (підрядник, позивач) та державним підприємством "Любомльське лісове господарство" (замовник, відповідач) укладено договір підряду (надалі - договір).
Згідно п.1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик розробляти відведені лісосіки згідно лісорубочних квитків та розроблених карт технологічного процесу, власними силами та механізмами, з повним дотриманням сортиметричної структури.
Відповідно до п.1.2. договору замовник доручає, а підрядник зобовязується виконувати всі роботи та надавати послуги по веденню лісового господарства в лісгоспі включаючи: насінництво, догляд за лісовими культурами, проведення РПВГ та інших рубок, інші послуги.
Згідно п. 3.1. договору оплата роботи проводиться на підставі Актів прийому - передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.3.2. договору оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дня підписання Акта прийому - передачі виконаної роботи в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника та готівкою.
Згідно з п.3.3. договору кінцевий розрахунок за договором проводиться замовником не пізніше 30 днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків.
Відповідно до наданих суду Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), позивач надав відповідачу послуг на суму 725 409,95 грн. (а.с.14-71). Відповідач частково погасив заборгованість по оплаті виконаних робіт на суму 191 137,07 грн., внаслідок чого у замовника перед підрядником відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2015р. - липень 2015р. виникла заборгованість на суму 529 272,88 грн. (а.с. 10). З вищезазначеної суми заборгованість по оплаті договору підряду від 03.01.2012р. становить - 310 554,97 грн, решта суми, а саме: 219 172,91 грн.- заборгованість по уступці вимоги.
Додатково встанолено, що відповідач 15.09.2015р. (№ квитанції: 9616) частково погасив частину заборгованості перед позивачем на суму 10 000,00 грн., внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала - 300 194, 97 грн.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем договору, в останнього виникла заборгованість в сумі 300 194.97 грн. Дана сума підставна та підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.
З приводу заяви за вх.№01-54/13001/15 від 28.12.2015р., щодо застосування строків позовної давності по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебігу позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожної чергової поставки, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожну окрему поставку починається з моменту порушення строку на її оплату.
Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно п. 4.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, узв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Згідно п. 4.4.1. вищезазначеної Постанови у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
- визнання пред'явленої претензії;
- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
- письмове прохання відстрочити сплату боргу;
- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.
Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Враховуючи підписання відповідачем акту звіряння розрахунків станом на 31.07.2015р. (а.с.10), часткові проплати відповідача, тому заява вх.№01-54/13001/15 від 28.12.2015р. про застосування строку позовної давності у справі, що подана відповідачем підлягає відхиленню, як необґрунтована, оскільки строк позовної давності після зазначеного переривання почався заново.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 300 194,97 грн. заборгованості.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору сумі 4 502,92 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 256, 257, 264 ЦК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Любомльське лісове господарство" (44300, Волинська обл., м. Любомль, вул. Незалежності, 64 код ЄДРПОУ 00991580) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (44300, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 300 194,97 грн. заборгованості та 4 502,92 грн. сплаченого позивачем судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено
08.02.2016
Суддя В. О. Кравчук