Справа № 22-ц/796/1420/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Парамонов М.Л.
Доповідач - Рубан С.М.
04 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - Полтавської Наталії Віталіївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання ордера недійсним та виселення без надання іншого жилого приміщення, -
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року в задоволенні позову Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання ордера недійсним та виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - Полтавська Наталія Віталіївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач та представник відповідача заперечили проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У січні 2015 року ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання ордера недійсним та виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 29.01.1998 року №27 було створено Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд». Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за позивачем на праві повного господарського відання. Позивачем відповідно до статутних положень було створено декілька відокремлених структурних підрозділів - філій, які не є юридичними особами, у тому числі - Філію Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат, на балансі якої (філії) перебуває гуртожиток по АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 працював у Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» з 15.03.2005 року на посаді водія. На підставі внутрішнього наказу по Філії 20.02.2008 року адміністрацією підприємства йому було видано відомчий ордер НОМЕР_1 на право тимчасового проживання в кімнаті НОМЕР_2 зазначеного гуртожитку.
21.07.2006 року ОСОБА_2 був звільнений з Філії ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» з посади водія по переводу до Дочірнього підприємства «135 Домобудівельний комбінат - ТОВ «Реноме», яке є іншою юридичною особою.
Вважають, що відомчий ордер НОМЕР_1 від 20.02.2008 року не може бути підставою для подальшого проживання відповідачів разом з дітьми у кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку, оскільки не відповідає вимогам «Примірного положення про гуртожитки» (у зв'язку з відсутністю спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства), а ОСОБА_2 пропрацював у позивача менше 10 років, тому відповідачі є тимчасовими мешканцями, які відмовились звільнити займане приміщення на вимогу позивача, ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» просить суд визнати ордер НОМЕР_1 від 20.02.2008 року недійсним та виселити відповідачів разом з дітьми з кімнати НОМЕР_2, без надання іншого жилого приміщення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підстав його недоведеності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на підприємстві -Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» з 15.03.2005 року на посаді водія.
21.07.2006 року ОСОБА_2 був звільнений з Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»-135 Домобудівельний комбінат» з посади водія по переводу до Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - Дочірнього підприємства «135 Домобудівельний комбінат ТОВ «Реноме», де працював відповідно на посаді водія, начальника автотранспортної дільниці, механіка автотранспортної дільниці та був звільнений з останньої посади за скороченням штату чисельності працівників за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з 15.02.2010 року - згідно наказу №5 від 15.02.2010 року (а.с.104), що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_2 (а.с.28-30), відповідними наказами і не заперечується сторонами.
Згідно копії ордера НОМЕР_1 від 20.02.2008 року, виданого на підставі наказу Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» №6 від 20.02.2008 року (а.с.6), - ОСОБА_2 на сім'ю з трьох осіб (він, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - дочка) була надана в користування кімната НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Як вбачається з довідки форми 3 від 05.01.2015 року, виданої Філією ДП МОУ «Укрспецбуд» - «135 Домобудівельний комбінат», відповідачі (подружжя) разом з дітьми - дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 зареєстровані за адресою кімната НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 з 28.02.2008 року (син - з 12.07.2012 року), будинок належить «135 Домобудівельний комбінат», житлова кімната площею 17,9 кв. м, наймачем житлового приміщення є ОСОБА_2 (а.с.5).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечуються сторонами.
Згідно ч.2 ст.127 ЖК України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради (державній адміністрації).
Згідно копії акту від 06.12.2000 року будинок по АДРЕСА_1, який відповідно до розпорядження від 27.09.2007 року №986 Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації віднесено згідно дислокації до житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Дарницькому районі м. Києва, з визначенням статусу будинку «сімейний», був
переданий на баланс та утримання Філії Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - 135 Домобудівельний комбінат» (а.с.37).
За адресою кімната НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 відповідачі разом з дітьми постійно проживають, сплачують комунальні послуги, що не заперечується представником позивача. Зареєстровані за даною адресою постійно.
Відповідно до ст. 59 ЖК ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Заявлена позивачем вимога про визнання ордера НОМЕР_1 від 20.02.2008 року на ім'я ОСОБА_2 недійсним вірно визнана безпідставною та необґрунтованою, та недоведеною. Враховуючи положення ст.59 ЖК України, суд дійшов вірного висновку, що підстав для визнання поважними причин пропущення позовної давності в цій частині позовних вимог, про що заявлено позивачем, не вбачається.
Згідно ч.1 ст.109 ЖК Українивиселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Згідно довідки Відділу обліку та розподілу житлової площі Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 09.04.2015 року (а.с.59) - відповідач ОСОБА_2 у складі сім'ї з 4-х осіб з 06.07.2009 року перебуває на квартирному обліку, порядок забезпечення житлом -першочерговий, оскільки ОСОБА_2 є учасником бойових дій(а.с.33); іншого житла відповідачі та їх діти не мають.
Виходячи із встановлених обставин, твердження представника позивача про те, що відповідачі є тимчасовими мешканцями за адресою кімната НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, є безпідставними, а тому вимога позивача про виселення відповідачів разом з дітьми з кімнати НОМЕР_2 без надання іншого жилого приміщення, з посиланням на положення статей 52, 98, 99, 124, 125, 128, 129 ЖК України - задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі поселились у спірну кімнату гуртожитку як тимчасові мешканці, а тому підлягають виселенню, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дане твердження не підтверджується матеріалами справи, відповідачі поселені на підставі ордеру, який не визнано недійсним, за спірною адресою зареєстровані постійно, постійно проживають в кімнаті НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, сплачують комунальні послуги та за вказаною адресою перебувають на квартирному обліку.
Щодо вимоги про визнання ордеру недійсним, то таку вимогу відповідно до ст. 59 ЖК Української РСР може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що за даною вимогою відповідачами заявлені лише фізичні особи - відповідачі у справі, в той час як ордер видано адміністрацією Філії ДП МОУ «Укрвійськбуд»-135 ДБК» 20 лютого 2008 року.
Крім того, судом вірно встановлено, що будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності за вимогою про визнання ордера недійсним позивач суду не надав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» - Полтавської Наталії Віталіївни - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді