1[1]
01 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013110100009334, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який
народився в с. Мирівка Кагарлицького району Київської області,
зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_9 ,
сторони захисту: захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року
ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 грн. з конфіскацією грального обладнання.
Згідно до вироком суду, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення шляхом зайняття забороненим видом господарської діяльності і отримання доходу від зайняття ігорним бізнесом, порушуючи Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" № 1334 - VI від 15.05.2009 зі змінами і доповненнями, відповідно до якого в Україні заборонений гральний бізнес і участь в азартних іграх, 31 травня 2013 року, маючи умисел на заняття видом господарської діяльності, відносно якої встановлена спеціальна заборона законодавством, усвідомлюючи, що на зайняття гральним бізнесом в Україні існує заборона, передбачаючи можливість отримання прибутку та бажаючи цього, порушуючи вимоги ст. І Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», займався забороненим видом господарської діяльності - гральним бізнесом в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом організації азартних ігор на персональних комп'ютерах.
В невстановлений досудовим слідством час, в невстановленому досудовим слідством місці, у ОСОБА_7 , який відповідно до Договору №2 оперативної оренди частини нежитлового приміщення від 01 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ «СОФІЯ-ЛЛ» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_7 (орендар), є законним користувачем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , термін дії якого з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року, виник кримінально протиправний намір, направлений на зайняття гральним бізнесом.
31 травня 2013 року ОСОБА_7 , будучи фізичною особою підприємцем, організував та виконував функції адміністратора в приміщенні грального закладу без назви, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст.2 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», займався гральним бізнесом з метою отримання прибутку при наступних обставинах.
31 травня 2013 року ОСОБА_7 повідомляв клієнтам про можливість здійснення азартних ігор, а саме роз'яснював умови та порядок доступу до азартних ігор, отримував від клієнтів грошові кошти у вигляді ставки та за допомогою спеціальної комп'ютерної програми надавав останнім коди доступу (паролі) для підключення до мережі Інтернет через системний файл «iConnect» v.644 та обрання відповідних азартних ігор, а по закінченню ігор, видавав клієнтам виграш у виді грошових коштів.
1 червня 2013 року в приміщення грального закладу, розташованого по АДРЕСА_2 , в 00 годин 10 хвилин зайшов гр. ОСОБА_10 з метою пограти в азартні ігри на гроші для подальшого отримання виграшу. Так, перебуваючи в приміщенні вказаного грального складу, ОСОБА_10 , зробивши ставку, надав організатору та виконуючому функції адміністратора ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 100 грн., на що останній безпосередньо надав йому фрагмент аркушу паперу з кодом доступу під номером - НОМЕР_1 для участі в азартній грі у Всесвітній мережі Інтернет.
Цього ж дня, внаслідок здійсненої працівниками ВДСБЕЗ Шевченківського РУ ГУМВС країни в м. Києві перевірки дотримання вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», кримінально протиправна діяльність ОСОБА_7 була припинена та з приміщення вище вказаного грального закладу, що за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено грошові кошти в сумі 150 грн., 6 системних блоків персональних комп'ютерів і комплектуючих до них, за допомогою яких здійснювався доступ до електронних (віртуальних) казино-програм, в результаті гри на яких виграш залежав від випадковості.
Ці дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст. 203-2 КК України як зайняття гральним бізнесом.
Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року відносно ОСОБА_7 скасувати та ухвалити виправдувальний вирок відносно ОСОБА_7 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 - 2 КК України. В суді апеляційної інстанції захисник уточнив свої вимоги і просив, скасувавши вирок, закрити кримінальне провадження з вказаних ним підстав.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було поверхнево та однобічно досліджено докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: договір суборенди, який було надано ОСОБА_7 , на підтвердження своєї непричетності до системних блоків, вилучених в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . Також захисник зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду жодного підтвердження того, що вилучені системні блоки належать ОСОБА_7 і що саме він їх встановлював.
Крім того, захисник зазначає, що судом було надано невірну оцінку показанням свідка ОСОБА_11 про порушення вимог КПК при вилученні коштів та показанням свідка ОСОБА_12 про обставини отримання ним від ОСОБА_7 коду доступу до участі в азартній грі у Всесвітній мережі Інтернет. На думку апелянта, проведеним судовим розслідуванням не встановлено достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 є організатором зайняття гральним бізнесом, бо, навпаки, він є виконавцем окремих робіт, а тому не може бути суб'єктом даного кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційних вимог сторони захисту, уважав вирок суду законним та обґрунтованим і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, провівши судові дебати, вислухавши останнє обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Свої висновки про доведеність вини ОСОБА_7 у зайнятті гральним бізнесом суд першої інстанції обґрунтував дослідженими в судовому засіданні доказами, які надали сторони кримінального провадження.
Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_13 , яка підтвердила обставини укладення між нею та ОСОБА_7 договору оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 на строк з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2013 року, і повідомила про його розірвання в середині травня 2013 року та про те, що їй не було відомо про укладення ОСОБА_7 договору суборенди цього приміщення;
даними, що містяться у договорі оперативної оренди частини нежитлового приміщення № 2 від 01.09.2012, згідно з якими орендодавець ТОВ „Софія-ЛЛ ( ОСОБА_13 ) передала орендарю ФОП ОСОБА_7 в оперативну оренду частину нежитлового приміщення площею 49 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення Інтернет клубу та супутньої діяльності;
показаннями свідка ОСОБА_12 , який повідомив суду, що у вечірній час 31.05.2013 він приходив до приміщення по АДРЕСА_2 , в якому знаходилося від 14 до 20 комп'ютерів, з метою гри на гральних автоматах, для чого передав ОСОБА_7 , який один знаходився у приміщенні, кошти і отримав від останнього, написаний ним, код до гри, скориставшись яким, він почав грати;
даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 01.06.2013, відповідно до яких було проведено огляд приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , в ході якого було вилучено кошти в сумі 150 грн., сім моніторів різних моделей, шість системних блоків, 5 свіч, шість комп'ютерних „мишок”, шість клавіатур, один відеореєстратор, один wi-fi роутер, один мобільний телефон марки Nokia;
даними, які містяться у висновках експертів № 543/ікт від 19.07.2013 та висновках експертів № 327/ікт від 24.10.2013, з яких убачається, що на накопичувачах на жорстких магнітних дисках наданих на дослідження трьох системних блоків персональних комп'ютерів, вилучених під час огляду приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , інстальована програма „іСоnnесt” v.644, яка містить набір ігор, що імітують ігри на гральних автоматах, і для запуску якої необхідним є наявність підключення до мережі Інтернет, а також введення коду доступу, який одночасно здійснює поповнення ігрового рахунку гравця на певну суму умовних одиниць ( кредитів);
даними, що містяться в договорі про надання телекомунікаційних послуг № 1-279/10 від 04.03.2010, згідно до яких ТОВ „Голден Телеком” ( Оператор) надає за оплату Абоненту ФОП ОСОБА_7 телекомунікаційні послуги за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом ці докази оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Судом першої інстанції було досліджено і наданий стороною захисту, як доказ непричетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому дій, договір суборенди зазначеного приміщення № 1 від 02 січня 2013 року. Оцінюючи цей доказ та співставивши його з іншими доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний договір не спростовує встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а виготовлений з метою прикриття незаконної діяльності обвинуваченого.
З огляду на викладене колегія суддів уважає безпідставними твердження апелянта про те, що судом першої інстанції були неповно досліджені надані сторонами докази, неправильно дана оцінка доказам, внаслідок чого зроблено невірний висновок про вину обвинуваченого, а тому не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника і скасування вироку суду та закриття провадження в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину.
Дії ОСОБА_7 за ч.1 ст. 203-2 КК України кваліфіковані вірно.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнав наявність на утриманні неповнолітньої дитини - інваліда.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в мінімальних розмірах, передбачених санкцією частини 1 ст. 203-2 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів уважає, що судом першої інстанції дотримані вимоги ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року відносно ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
_________________ __________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/14/2016, Категорія КК: ч. 1 ст. 203-2
Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_14
Доповідач ОСОБА_1