27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2015 у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, -
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30.06.2015 ухвалене третейським суддею Волошиновичем О.П. за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» за кредитними договорами №047-2008-1553 від 16.05.2008 року та №047-2008- 1537 від 16.05.2008 року в сумі 162264,59 доларів США і 34851,36 грн. витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2015 заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків - задоволено.
Справа № 755/18358/15-ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/2159/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ПАТ «Універсал Банк» звернулася із апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, як такої, що постановлена з порушенням норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Так, апелянт вказує на те, що суд неправильно застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 553 ЦК України та не врахував, що серед відповідачів у третейській справі с поручителі, які не є споживачами, також неправильно застосовано п. 14 ст 6 Закону України «Про третейські суди» та правову позицію ВСУ від 02.09.2015 року у справі 6-856цс15 та від 21.10.2015 року у справі № 6- 831цс14. Крім того, представник позивача вказує, що суд першої інстанції в порушення ч.3 ст.213, ст.215 ЦПК не розглянув всі доводи банку.
На підставі викладеного, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про скасування рішення постійно діючого третейського суду повінстю.
В судовому заінтересовані особи ОСОБА_3, та ОСОБА_4 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.
ОСОБА_1 в судовому засіданні також заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ПАТ «Універсал Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, тому, в порядку ст. 305 ч 2 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що рішення підлягає скасуванню, оскільки Постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків не підвідомча справа № 521/15, відповідно до Закону України «Про третейські суди».
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 16.05.2008 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 47-2008-1537 на суму 95500,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,45% річних.
16.05.2008 між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №047-2008-1553 на суму 81500,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,45% річних.
21.08.2013 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода б/н до кредитного договору №047-2008-1553 від 16.05.2008 у п. 7.1. якої сторони передбачили третейське застереження.
21.08.2013 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода б/н до кредитного договору №047-2008-1537 від 16.05.2008 у п. 7.1. якої сторони передбачили третейське застереження.
Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту №047-2008-1537 від 16.05.2008 між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 були укладені договори поруки від 21.08.2013.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2015, визнано недійсними п. 8.1. додаткової угоди від 17.05.2012 до кредитного договору №047-2008-1553 від 16.05.2008 та п. 7.1. додаткової угоди від 21.05.2012 до кредитного договору №047-2008-1553 від 16.05.2008, які містили третейське застереження.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30.06.2015 у справі № 521/15 було частково задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та стягнуто з: ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №047- 2008-1553 від 16.05.2008 та Кредитним договором № 047-2008-1537 від 16.05.2008 в розмірі 162264,59 доларів США; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №047-2008-1553 від 16.05.2008 та Кредитним договором №047-2008-1537 від 16.05.2008 в розмірі 162264,59 доларів США; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №047-2008-1553 від 16.05.2008 та Кредитним договором №047-2008-1537 від 16.05.2008 в розмірі 162264,59 доларів США; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №047-2008-1553 від 16.05.2008 та Кредитним договором №047-2008-1537 від 16.05.2008 в розмірі 162264,59 доларів США; всього з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №047-2008-1553 від 16.05.2008 та Кредитним договором №047-2008-1537 від 16.05.2008 в розмірі 162264,59 доларів США; всього з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» 34851, 36 грн. витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом пропорційно задоволених вимог.
Статтею 17 ЦПК України визначено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Згідно ст.5 цього Закону юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Пунктом 12 ст.6 Закону України «Про третейські суду» визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.
Законом України №2983-VI від 03.02.2011 «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14.
Так, п.14 ст.6 цього Закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України №2983-VI від 03.02.2011 після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.
Законом України «Про захист прав споживачів» визначається, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, справи щодо захисту прав споживачів, якими є фізичні особи, підлягають вирішенню виключно державними судами.
З рішення третейського суду, яке заявник просить скасувати, вбачається, що рішення прийнято у справі за позовом банку у зв'язку із невиконанням позичальником своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові №6-856цс15 від 02.09.2015, відповідно до статті 389-5 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції шодо скасування рішення постійно діючого третейського суду, оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг ПАТ «Універсал Банк», спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» іноземна валюта як засіб платежу може використовуватися лише у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту. Такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки в порядку, встановленому Національним банком України. Розрахунки іноземною валютою між резидентами допускаються лише в магазинах безмитної торгівлі, а також під час реалізації товарів на шляху руху транспортних засобів при міжнародних перевезеннях.
Таким чином, рішення третейського суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами з позичальника та поручителів в іноземній валюті ухвалене всупереч вимогам закону щодо порядку проведення грошових розрахунків на території України в іноземній валюті.
За змістом статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди» підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До сфери компетенції третейських судів входить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не торкаються публічно значимих відносин. Спір, що має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.
Разом з тим, наведені вище норми закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб - забезпечення стабільності української грошової одиниці - гривні.
Наявність в правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.
Відповідні правові позиції викладені й у постановах Верховного Суду України від 02.09.2015 року та від 21.10.2015 року.
Згідно положень ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Разом з тим, рішення третейського суду, постановлене у справі щодо проведення розрахунку за укладеними резидентом кредитними договорами, предметом яких була іноземна валюта - долари США., а тому доводи апелянта відносно того, що третейський суд у справі № 521/15 не розглядав спір щодо проведення розрахунків за договором кредиту у валюті а розглядав справу за позовом банку про стягнення боргу за кредитним договором у валюті та ніяких розрахунків між банком і відповідачем не оцінював, колегія суддів, враховуючи вищевикладене, вважає безпідставними, а висновок суду першої інстанції таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене, ухвала суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права, вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. .
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2015 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: