ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" лютого 2016 р. Справа № 809/4433/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Лучко О.О.
при секретарі Волочій Л.І.
за участю сторін:
представника позивача: Гандзюк О.О.
відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Надвірнянського районного центру зайнятості
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 7913,31 грн,-
02.09.2015 року Надвірнянський районний центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 7913,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в Надвірнянському районному центрі зайнятості як безробітний перебував з 02.01.2015 року по 30.06.2015 року у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3. А тому виплачена відповідачу допомога по безробіттю в розмірі 7 913,21 грн. підлягає стягненню відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, та просила адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив. Суду пояснив, що з ФОП ОСОБА_3 він не знайомий і з ним не працював та не укладав жодних договорів. З цього приводу звертався до органів прокуратури. Пояснив, що є інвалідом третьої групи та не міг виконувати жодних перевезень. В задоволені позову просив відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.10.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Надвірнянського районного центу зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного (а.с.13).
На підставі даної заяви та поданих документів 10.10.2014 року відповідача зареєстровано у Надвірнянському районному центрі як такого, що шукає роботу, і надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю (а.с. 8-10).
При обміні даних з Пенсійним фондом України позивачем було встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 з 02.01.2015 року по 30.06.2015 року в той час, коли ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості.
За вказаним фактом проведено розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення (акт №937 від 29.10.2015 року) та прийнято рішення про зняття відповідача з обліку в центрі зайнятості та повернення неправомірно виплаченої допомоги (а.с.25-26).
Позивачем 30.10.2015 року надіслано відповідачу копію наказ №234 від 29.10.2015 року щодо відшкодування коштів у розмірі 7913,21 грн. та запропоновано протягом 30 днів від дня отримання наказу перерахувати позивачу незаконно виплачену допомогу по безробіттю.
Відповідачем в добровільному порядку вказані кошти повернуто не було.
При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон Укрїни «Про зайнятість населення» N 5067-VI від 05.07.2012р.
Відповідно до ч.1 цього Закону безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;
Згідно із ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до ч.1 ст.43 даного Закону статусу безробітного може набути, зокрема: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам".
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 цього Закону).
В ч.2 ст.44 згаданого Закону передбачено, що зареєстровані безробітні зобов'язані, зокрема, інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного (ч.3 ст.44 даного Закону).
Згідно із ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, зайнятості особи (п.1); встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг) (п.9).
У разі припинення реєстрації відповідно до пунктів 4-9 частини першої цієї статті безробітний має право на наступну реєстрацію у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, не раніше ніж через 90 календарних днів з дня зняття з обліку (ч.2 ст.45 цього Закону).
Відповідно до ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінетом Міністрів України 20.03.2013 року прийнято постанову №198, якою затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
В п.п.1 п.37 даного Порядку передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема: з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів), а саме: укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» N 1533-III від 02.03.2000 року предбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (ч.2 ст.36 цього Закону).
Відповідно до ч.2 ст.1 даного Закону терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Так, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (аб.1 ч.1 ст.7 згаданого Закону).
Відповідно до ч.3 ст.36 даного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009 року.
Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної (п.2 Порядку).
Відповідно до п.3 цього Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації. Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості.
Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.4 Порядку).
Згідно із п.5 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.
Відповідно до п.6 Порядку у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (п.7 Порядку).
У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства (п.8 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, статус безробітного відповідачу був наданий на загальних підставах за наявності для цього достатніх підстав.
При обміні даних з Пенсійним фондом України позивачем було встановлено факт отримання відповідачем доходів. У зв»язку з цим проведено перевірку, якою встановлено, що відповідач, знаходячись на обліку у Надвірнянському РЦЗ як безробітний, перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3, що підтверджується копіями цивільно-правових договорів про виконання робіт, укладених між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.18-22).
Так, відповідно до цих цивільно-правових договорів від 02.01.2015 року, від 01.02.2015 року, від 01.04.2015 року, від 01.05.2015 року та від 01.06.2015 року ОСОБА_2 виконував роботи по перевезенню дров технологічних, а ФОП ОСОБА_3 забезпечував його усім необхідним для виконання робіт по перевезенню та здійснював оплату наданих послуг.
При цьому стосовно доводів відповідача про те, що він жодних договорів з ФОП ОСОБА_3 не укладав, з ним не знайомий, жодних коштів від даного підпиємця не отримував, суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні цивільно-правові договори належним чином підписані сторонами, скріплені печаткою підприємця. Дані договори не визнані недійсними у встановленом законом порядку. Візуально підписи ОСОБА_2 на договорах відповідають його підпису, який міститься у паспорті. Крім того, відповідач має посвідчення водія серії ВАУ 558544 з категорією водіння, в тому числі і вантажних автомобілів, незважаючи на наявність в нього 3 групи інвалідності загального захворювання (а.с.62).
Як пояснив відповідач, з цього приводу він звертався до органів прокуратури для розслідування неправомірних на йього думку дій ФОП ОСОБА_3 з приводу укладення договорів, однак прокуратура даного підприємця до відповідальності не притягнула.
В той же час на запит Надвірнянського районного центру зайнятості від 16.10.2015 року Борщівським районним центром зайнятості за участю ФОП ОСОБА_3 проведено розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_2 працював ФОП ОСОБА_3 згідно цивільно-правових договорів (а.с.24-25).
Відтак, наведені вище доводи відповідача суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.
Оскільки відповідач за період з січня по вересень 2015 року протиправно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 7 913,21 грн.(а.с.27), суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо стягнення з нього безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.
Доказів сплати заборгованості відповідач суду не подав.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1) на користь Надвірнянського районного центру зайнятості (розрахунковий рахунок 37179300901307, МФО 836014, УДКСУ в м.Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 19389986,) кошти в розмірі 7 913,21 грн. (сім тисяч дев'ятсот тринадцять гривень двадцять одну копійку).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: /підпис/ Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 05.02.2016 року.