"05" березня 2007 р.
16:50
Справа № 1/47/07
м. Миколаїв
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН».
/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б/.
До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
Прокурор: Прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/
про: визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення № 00000140/0 від 19.01.2007р.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача
Грінченко В.В., довіреність від 04.04.2006р.
Петровський Д.О.. довіреність від 22.12.2006р.
Від відповідача
Бойко О.В, довіреність від 28.11.2006р.
Ковяшова М.М., довіреність від 17.11.2006р.
В засіданні бере участь прокурор
Порошина Н.Г.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 00000140/0 від 19.01.2007р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позапланова перевірка, яку здійснив відповідач, повинна здійснюватись на підставі рішення суду, а не наказу керівника податкового органу, чим порушено вимоги частини 8 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні»; у відповідача відсутнє право направляти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки відповідно до пункту 4.2.2. статті 4, статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові повідомлення-рішення направляються платнику податків лише в разі визначення суми податкового зобов'язання податковим органом, а не при зменшенні суми бюджетного відшкодування. Також вважає неправомірним зменшення суми бюджетного відшкодування на 1051326 грн. за жовтень 2006 року, оскільки на його думку послуги з транспортної обробки та перевалці вантажів, які він надав у липні-вересні 2006 року, відносяться до експортних операцій, які відповідно до пункту 3.1. статті 3, пунктів 6.1, 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість» оподатковуються за нульовою ставкою.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позапланова перевірка здійснена з дотриманням вимог статей 11-1 і 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», оскаржуване податкове-повідомлення-рішення форми В-1 направлено у відповідності з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій, яке прийнято на виконання Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Надані позивачем послуги з транспортної обробки та перевалці вантажів не відносяться до експортних операцій, оскільки вони були надані експортеру -резиденту України, а не безпосередньо експортувались позивачем і тому повинні оподатковуватись за ставкою 20%.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд
встановив:
відповідач здійснив виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року, про що склав акти від 16.01.2006 року (а.с.13-48).
За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення - рішення від 19 січня 2007 року № 00000140/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на 1051326 грн. (а.с.10), яке позивач просить визнати протиправними і скасувати.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню з наступних підстав:
У відповідності за статтею 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти в межах їх повноважень та у спосіб, передбачений законом. Повноваження податкового органу щодо здійснення позапланової в'їздної документальної перевірки передбачені статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», відповідно якої податковий орган має право здійснити позапланову документальну перевірку на підставі наказу керівника податкового органу при наявності таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня
отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).
Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Позивач надав декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року , де сума бюджетного відшкодування перевищує 100 000 грн. і становить 21125000 грн.
Отже, здійснюючі позапланову документальну перевірку у січні 2007 року, відповідач діяв у межах своїх повноважень, та у спосіб, визначений законом і дозвіл суду для проведення перевірки не потрібен.
Право податкового органу щодо направлення позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування передбачено пунктом 3.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій, яке прийнято на виконання статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Отже, в цій частині доводи позивача судом відхиляються.
Разом з тим, суд вважає доводи відповідача щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на 1051326 грн. необґрунтованими.
В акті перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року від 16.01.2007 року в розділі 3.3. (а.с.45-48) відповідач підтвердив правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) -22 210 823, суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) -21125000 грн.
Разом з тим, в таблиці 19 акту перевірки на сторінці 34 відповідач зазначив про завищення позивачем від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду(рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) на 1 128 046 грн., що призвело на його думку до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1051326 грн.(а.с.45). При цьому зазначив про безпідставне віднесення позивачем до обсягу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, вартість послуг з транспортної обробки та перевалки вантажів нерезидентам за липень, серпень, вересень 2006 року, що є порушенням п. 1.14 п.1 ст.1, п.п. 3.1.1 п.3.1. ст. 3, п.п. 6.1.1 п.6.1, п.6.2, п.6.5 ст.6 Закону України “Про податок на додану вартість», внаслідок чого сума податкових зобов'язань за липень, серпень, вересень 2006 року позивачем занижена на 1128046грн., що призвело до завищення на 1051326 грн. від'ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, а значить і до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на цю ж суму.
Висновок вказаного вище акту перевірки не відповідає фактичним обставинам справи і чинному податковому законодавству:
в липні 2006 року позивача здійснив операції по наданню послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам -експортерам(третім особам) на загальну суму 1057202 грн., включив їх до складу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість;
в серпні 2006 року позивача здійснив операції по наданню послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам -експортерам(третім особам) на загальну суму 1626417 грн., включив їх до складу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість;
в вересні 2006 року позивача здійснив операції по наданню послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам -експортерам(третім особам) на загальну суму 2956612 грн., включив їх до складу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.
Факт виконання цих робіт підтверджується договорами на надання послуг по транспортній обробці зернових вантажів (т.2 а.с.90-125), актами приймання-передачі виконаних робіт, довідками по послугам, вантажно-митними деклараціями, виписками банку про зарахування коштів, податковими деклараціями за липень-вересень 2006 року, актами перевірки за липень-вересень 2006 року (т.2 -т.3).
Підпунктами 3.1.1, 3.1.3 статт3 Закону України “Про податок на додану вартість» визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарі та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а також вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.
Припис пункту 6.1 статті 6 вказаного вище закону встановлює , що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 %.
Разом з тим, підпункт 6.2. статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість» встановлює, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% від бази оподаткування. При цьому законодавець не встановлює обмежень стосовно необхідності здійснення при експорті товарів супутніх такому експорту послуг однією особою -експортером, як це стверджує відповідач.
Згідно з приписами пункту 1.14 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість» супутні послуги - це послуги, вартість яких включається до митної вартості експортованих або імпортованих товарів відповідно митного законодавства. Стаття 274 Митного кодексу України відносить до митної вартості товарів фактичні витрати, які поніс експортер, в тому числі і вартість послуг по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню, транспортуванню, тощо до пункту перетинання митного кордону України.
Отже, законодавець чітко визначив, що супутні експорту товарів послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Як зазначено вище, позивач надав послуги в липні-вересні 2006 року по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам -експортерам(третім особам) на підставі договорів з “Нібулон Трейдінг Б.В.», “Ланен С.А» ,»Брємло Холдінгс Лімітед» (т.2а.с.90-125).
Відповідно підпункту 6.2.1. статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість», товари вважаються експортованими, якщо їх експорт підтверджений належно оформленою вантажно-митною декларацією.
Надані позивачем акти прийому-здачі виконаних робіт, вантажно-митні декларації, рахунки підтверджують вартість та обсяг послуг, наданих нерезиденту через перевантажувальний термінал, та включення їх вартості резидентами-експортерами до митної вартості товарі, що експортуються (т.т.2 а.с.23-89, т.3 а.с.82-228).
За таких обставин відповідач безпідставно визначив податкове зобов'язання позивача по операціям по наданню послуг по транспортній обробці та перевалці вантажів, що належать резидентам -експортерам(третім особам) за ставкою 20% за липень 2006 року у сумі 211 440 грн., за серпень 2006 року у сумі 325 283 грн., за вересень 2006 року у сумі 591 323 грн. (всього на 1128046 грн.), зменшив на цю суму залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) на 1 128 046 грн., що безпідставно призвело до зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1051326 грн.
Підпункти 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» встановлюють, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до
складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Приписи вищевказаних норм Закону України “Про податок на додану вартість» свідчать, що на суму бюджетного відшкодування впливають значення показників декларацій попередніх податкових періодів, в даному випадку липня-вересня 2006 року.
Як встановлено судом, безпідставне зменшення відповідачем на 1 128 046 грн. залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду(рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) призвело до безпідставного зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2006 року на 1051326 грн.
Таким чином, оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
У відповідності з пунктом 2 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, підпункту “б» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про мито» сума судового збору, яку позивач повинен був сплатити при зверненні з адміністративним позовом, складає 3,40 грн. Фактично платіжним дорученням від 25.01.2006 року № 1133 сплачено 85 грн. Надмірно сплачений судовий збір, що підлягає поверненню з Державного бюджету України складає 81,60 грн.
Стаття 87 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Отже, необхідно повернути позивачу з ДП “Судовий інформаційний центр» 118 грн., перерахованих платіжним дорученням від 25.01.2006 року № 1134.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення № 00000140/0 від 19.01.2007р.
Відшкодувати з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, код 14291113/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, код 14291113/ надмірно сплачене державне мито у сумі 81, 60 грн. (вісімдесят одна гривна 60 коп.), перераховане платіжним дорученням № 1133 від 25.01.2007р.
Повернути з Державного підприємства “Судовий інформаційний центр» /03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/рахунок 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, код 14291113/ 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням № 1134 від 25.01.2007р
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя
Л.I.Васильєва