Справа № 2-100/2008
18 січня 2008 року Мукачівський міськрайонний суд
Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Фазикош О.В.,
при секретарі Смужаниця А.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного 23.05.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладеного 03.07.2001 року недійсними щодо 1/2частки будинку та визнання за ним права власності на цю частку,
встановив:
В травні 2000 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 13 824 грн. Справа судами розглядалася неодноразово. Під час розгляду позивачем неодноразово змінювались та уточнювались позовні вимоги. До участі в справі в якості співвідповідачів було залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
18 вересня 2007 року Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області справу надіслано на новий розгляд до Мукачівського міськрайонного суду.
22.10.2007 року позивач ще раз уточнив позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просив визнати договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 23.05.1997 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, укладений 03.07.2001 року, недійсними щодо 1/2 частки будинку на підставі того, що вони були вчинені внаслідок обману та визнати за ним право власності на цю частку.
В судовому засіданні ОСОБА_6 свої уточнені вимоги підтримав та пояснив, що він і відповідачка ОСОБА_4 були власниками недобудованого будинку АДРЕСА_1 у рівних долях. 23 травня 1997 року його дружина продала цей будинок ОСОБА_3, а та 3 червня 2001 року в свою чергу продала його ОСОБА_5. Посилаючись на те, що перша угода була укладена внаслідок обману з боку продавця, яка не вправі була відчужувати належну йому частку, а також з боку покупця ОСОБА_3, яка видала йому розписку про виплату вартості 1/2 частини будинку, але не виконала зобов'язання, позивач просить визнати угоду частково недійсною. Позивач вважає, що друга угода також є недійсною, оскільки ОСОБА_3 продала будинок під час знаходження даної справи в провадженні суду, запевнивши нотаріуса про відсутність спору щодо предмета договору.
Відповідачка ОСОБА_3 проти позову заперечила та пояснила, що вона придбала будинок АДРЕСА_1 у 1997 році. Нею дійсно була написана розписка про повернення грошей позивачу ОСОБА_1, свої зобов'язання за розпискою вона виконала та повернула гроші ОСОБА_1 при свідках.
2
Заслухавши пояснення відповідачки, позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Незакінчений будівництвом жилий будинок АДРЕСА_1, який належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1, був проданий ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором від 23 травня 1997 року.
Даний договір було вчинено за згодою ОСОБА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_7 - державним нотаріусом Другої Мукачівської нотаріальної контори від 23 травня 1997 року за реєстром №2141 (Т.2, а.с. 387).
До оспорюванного договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 23 травня 1997 року не було внесено ніяких застережень щодо зобов'язання ОСОБА_3 сплатити ОСОБА_1 яку-небудь суму грошей під час укладення договору купівлі-продажу або після такого укладення.
Наявна ж у справі розписка від 24.05.1997 року, видана ОСОБА_3 ОСОБА_8 про повернення йому 2560 доларів США (Т.1, а.с. З ) не може свідчити про зобов'язання ОСОБА_3 сплатити позивачу ОСОБА_1 вказану суму за проданий будинок, адже, як вказано в Ухвалі Верховного Суду України від 1 грудня 2005 року ця розписка не може свідчити про зобов'язання ОСОБА_3 сплатити позивачу спірну суму, оскільки з огляду на її безгрошевість, вона не є борговою. Крім того, позивач не є кредитором за вищевказаним договором купівлі-продажу будинку (Т.1, а.с. 196, 197).
Доказів того, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено внаслідок обману позивача суду надано не було, а тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Що стосується договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та нотаріально посвідченого 03.07.2001 року, суд приходить до переконання, що він є дійсним, оскільки на момент вчинення даного правочину ОСОБА_3 мала передбачене цивільним законодавством України право власника на продаж вищезазначеного будинку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного 23.05.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладеного 03.07.2001 року недійсними на 1/2частку будинку та визнання за ним права власності на цю частку не підлягає до задоволення, як необгрунтований та безпідставний.
Керуючись ст. ст. 10, 57-59, 62, 64, 209, 212, 213, 214, 215-218 ЦПК України, ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 57, 161 ЦК України (в ред. 1963 року) суд -
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладеного 23.05.1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладеного 03.07.2001 року недійсними щодо 1/2 частки будинку та визнання за ним права власності на цю частку -відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.