Справа № 496/4450/15-к
Провадження № 1-кп/496/32/16
08 лютого 2016 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та клопотання захисника про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
В провадженні суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні відповідно до норм ст. 315 КПК України прокурором було надано клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою на 60 діб. Вказане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів з корисливих мотивів.
Захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора.
Обвинувачений та захисник надали клопотання в яких просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Свої клопотання обґрунтовують тим, що ОСОБА_8 тяжко хворіє, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем мешкання та має постійне місце мешкання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Таким чином, вивчивши надані сторонами клопотання, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд враховує, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, однак в той же час, також враховує і той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання згідно наданих довідок, має на утриманні трьох малолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, тобто зазначені обставини свідчать про міцні соціальні зв'язки.
Суд не приймає до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_8 деякий час знаходився у розшуку, так як прокурором не надане обґрунтування сукупності обставин, які дають підстави переконатися, що негативні підстави втечі будуть уявлятися затриманому меншим злом, аніж тримання під вартою (п.44 рішення Європейського суду «Stogmuller v. Austria»).
Також судом враховується, що стороною обвинувачення належним чином на даний час не доведено наявності таких ризиків, передбачених чинним законодавством, щоб обумовлювали продовження строку застосування виняткового та самого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про можливість зміни запобіжного заходу обраного у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт з покладеними на нього обов'язками, передбаченим статтею 181 КПК України, у вигляді 2 місяців.
Згідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
З огляду на зазначенні обґрунтування, клопотання прокурору не підлягає задоволенню, а клопотання захисника та обвинуваченого підлягають задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177,178,181, 184, 193, 196, 203, 314-315, 395 КПК України суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .
Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово; спілкуватися із потерпілими та свідками по матеріалам кримінального провадження
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_8 прибувати до суду за першим викликом слідчого, прокурора та суду.
Ці зобов'язання застосовуються до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 днів з 08.02.2016 р. до 07.04.2016 року, включно.
Негайно звільнити обвинуваченого, ОСОБА_8 з - під варти з залу суду.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому та прокурору після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
08 лютого 2016 року