Справа №478/1932/15-ц 04.02.2016 04.02.2016 04.02.2016
Провадження №22-ц/784/349/16
4 лютого 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Гавор В.Б.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на те, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_5 аліменти на дітей у розмірі 33% з усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відповідач ОСОБА_2 у наданих суду запереченнях позов не визнав, посилаючись на добровільну сплату аліментів шляхом відрахувань з заробітної плати на підставі поданої ним заяви.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт посилалась на те, що розмір утримання, який надає відповідач, менший ніж її вимоги, а наміри відповідача виїхати за кордон можуть порушити права їх дітей.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено стягнення аліментів у разі їх добровільної сплати відповідальною особою.
Проте з таким висновком суду та застосуванням норм сімейного законодавства погодитись не можна.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
З травня 2015 року відповідач проживає окремо. Діти проживають та перебувають на утриманні ОСОБА_1 (а.с. 6,7,16).
ОСОБА_2 працює слюсарем-ремонтником Сквирської філії ДП «Укрветсанзавод» (а.с. 17). З заробітної плати відповідача на підставі його заяви утримуються аліменти на дітей у розмірі, що фактично відповідає 1/3 частини його заробітку (а.с. 18).
Статтею 180 СК передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК способами виконання батьками обов'язку утримувати є як сплата аліментів або інший спосіб утримання за домовленістю між батьками у добровільному порядку, так і присудження коштів на утримання за судовим рішенням.
Статтею 187 СК передбачено право одного з батьків подати заяву за місцем роботи про відрахування аліментів з його заробітної плати у розмірі та на строк, які визначені у заяві. Така заява може бути ним відкликана. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника є одним із способів добровільного виконання матір'ю, батьком свого обов'язку утримувати дитину.
При вирішенні питання про наявність у позивачки права на стягнення аліментів за судовим рішенням, колегія суддів виходить з того, що аліментні зобов'язання за характером є триваючими правовідносинами, кошти на утримання стягуються на майбутнє. Правила статті 181 СК не передбачають такої умови для судового стягнення аліментів як відмова іншого з батьків від добровільного утримання дитини. До того ж розмір аліментів та час їх відрахування на підстави заяви платника залежить від його волі, що не сприяє встановленню стабільних гарантій дотримання інтересів дітей.
Отже, аналіз норм сімейного законодавства дає підстави вважати, що відрахування коштів на утримання дитини з ініціативи платника з його заробітної плати не є перешкодою для стягнення аліментів у судовому порядку.
На підставі викладеного колегія суддів вважає доведеним право ОСОБА_1 на отримання аліментів на дітей за рішенням суду.
При вирішенні питання про розмір аліментів колегія суддів виходить з положень статей 182, 183 СК щодо обставин, які впливають на визначення способу обчислення та розміру аліментів.
Колегія суддів також враховує, що з травня 2015 року ОСОБА_2 добровільно надає утримання дітям у тому розмірі, який фактично відповідає вимогам позивачки - 1/3 частина доходу відповідача.
На підставі викладеного колегія дійшла висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки ОСОБА_1 за позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору як при подачі позову (487, 2 грн.), так і при подачі апеляційної скарги (535, 92 грн.), судовий збір при повному задоволенню позову підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 за статтею 88 ЦПК.
Керуючись статтями 309,316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2015 року скасувати та постановити нове.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягунти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 7 грудня 2015 року до повноліття дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 1023, 17 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська