233 № 233/6802/15-а
05 лютого 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартишева Т. О.
при секретарі Круговій Ю.С.,
з участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов*язання вчинити певні дії, -
15 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, вказуючи, що він перебуває на обліку у Костянтинівському об*єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та з 01 липня 2015 року отримує пенсію по інвалідності 2 групи, захворювання пов*язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У період часу з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року позивач працював на посаді юриста у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, при цьому до страхового стажу та заробітної плати для розрахунку розміру його пенсії вказаний період роботи відповідачем не було включено. Свою відмову відповідач мотивує тим, що відповідно до даних персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на 01 липня 2015 року страхові внески за вказаний період роботи нараховані але не сплачені. Вважає, що оскільки він не має ніякого відношення до сплати (або не сплати) роботодавцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та не зобов'язаний контролювати їх сплату, то не повинен відповідати за несплату внесків фізичною особою-підприємцем. Неперерахування роботодавцем єдиного внеску на загальнообов*язкове державне соціальне страхування породжують правовідносини між платником та органами доходів та зборів, на які покладено функції адміністрування ЄСВ та не можуть впливати на його право на отримання пенсії. Просив поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, визнати вказані вище дії відповідача неправомірними та зобов*язати відповідача врахувати до страхового стажу та заробітної плати для розрахунку розміру його пенсії період його роботи з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року у ФОП ОСОБА_3, з 01 липня 2015 року.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, надавши письмові заперечення (а.с. 31), вказуючи, що позивач перебуває на обліку у Костянтинівському об*єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та з 01 липня 2015 року одержує пенсію по інвалідності 2 групи, захворювання пов*язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У своїй діяльності в даному випадку управління керується Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Законом України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами України, прийнятими відповідно до цих законів". Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов*язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Позивач у справі відповідно до записів у трудовій книжці працював у ПП ОСОБА_3, згідно даних персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на 01 липня 2015 року страхові внески за період з грудня 2014 року по травень 2015 року нараховані але не сплачені, тому для врахування в страховий стаж та заробітну плату для розрахунку розміру пенсії позивача вказаного періоду роботи підстави відсутні. Просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
З*ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-12), являється інвалідом армії 2 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 10), та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи, захворювання пов*язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 5, 31), з 01 липня 2015 року, що підтверджується копією розпорядження УПФУ в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області №3372 від 03 липня 2015 року з пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 46-47).
Відповідно до копії трудової книжки позивача, у період часу з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року позивач працював на посаді юриста за трудовим договором у приватного підприємця ОСОБА_3 (а.с. 6-9).
Вказаний період роботи відповідачем не зараховано в страховий стаж для розрахунку розміру пенсії позивача ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до даних персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на 01 липня 2015 року страхові внески за цей період роботи нараховані але не сплачені, про що повідомлено позивачу відповідачем на його письмове звернення від 13 серпня 2015 року листом за вих. 14241/03/12-17 від 18 серпня 2015 року (а.с. 5).
Відсутність за даними відповідача страхового стажу ОСОБА_1 у вказаний період часу через несплату страхових внесків вбачається з наданих на запит суду даних персоніфікованого обліку індивідуальних відомостей про застраховану особу УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, форми ОК-7 (а.с. 34-35).
При цьому, з наданого Костянтинівською ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, форми 1 ДФ, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с. 25-28), вбачається, що у 4 кварталі 2014 року, 1-2 кварталі 2015 року у ФОП працювали фізичні особи за трудовими договорами, в тому числі, позивач - ІНН НОМЕР_1; роботодавцем у вказаний період часу працівнику були нараховані сум доходу та суми податку, відомості щодо перерахування відсутні.
У відповідності до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти, чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці.
За змістом ч.ч. 5, 6, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Отже, з аналізу наведених норм закону вбачається, що відповідальність за несплату страхових внесків несе фізична особа-підприємець-страхувальник, в якого працював позивач. Саме вона нараховує страхові внески із заробітної плати застрахованої особи, що підтверджується індівідуальними відомостями про нараховану особу. За несвоєчасність сплати страхувальником нарахованих страховіх внесків із заробітної плати, застрахована особа відповідальності не несе.
Судом встановлено факт нарахування роботодавцем із заробітної плати позивача передбачених законом платежів - страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 27-30). Відтак, несплата страхових внесків роботодавцем до відповідного фонду не може бути підставою для позбавлення особи права на отримання пенсії відповідно до реального стажу роботи та заробітної плати, та з цих підстав доводи відповідача суд до уваги не бере.
В силу вимог ст. 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава створює умови для функціонування системи загальнообов*язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб, стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відмовляючи при призначенні пенсії у зарахуванні до страхового стажу для розрахунку розміру пенсії позивача через несплату роботодавцем до Пенсійного фонду України страхових внесків, відповідач порушує право позивача на пенсійне забезпечення. Тому, враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та повністю доведені на підставі належних та допустимих доказів, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню, дії відповідача щодо відмови при призначенні пенсії позивачу ОСОБА_1 врахувати до страхового стажу та заробітної плати для розрахунку її розміру період роботи з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року слід визнати неправомірними та зобов*язати відповідача врахувати вказаний період часу до страхового стажу та заробітної плати для розрахунку розміру пенсіїпозивача з часу звернення із заявою до відповідача, тобто, з 01 липня 2015 року (а.с. 46).
Суд задовольняючи даний адміністративний позов, пред*явлений позивачем ОСОБА_1 до відповідача - УПФУ в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, зазначає найменування відповідача - Костянтинівське об*єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, у зв*язку з його перейменуванням (а.с. 39).
З огляду на те, що порушення права позивача на соціальний захист є триваючим, про наявне порушення він дізнався з листа відповідача від 18 серпня 2015 року, суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено та поновленню він не підлягає.
В силу ст. 94 КАС України, оскільки позивач в силу вимог закону звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, судові витрати слід покласти на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 9, 11, 12, 86, 99, 159, 160, 162, 163, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Костянтинівського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови при призначенні пенсії врахувати до страхового стажу та заробітної плати для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 період роботи з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року неправомірними.
Зобов'язати Костянтинівське об*єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу та заробітної плати для розрахунку розміру його пенсії період роботи з 23 грудня 2014 року по 30 червня 2015 року у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, починаючи з 01 липня 2015 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 лютого 2016 року. Повний текст постанови по справі виготовлений 08 лютого 2016 року.
Суддя