Провадження № 2/235/512/16
Справа №235/407/16-ц
(заочне)
2 лютого 2016 року м. Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання Кучерявого М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №7 м. Красноармійська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини на тимчасове неконтрольовану територію в супроводі матері без згоди батька,
До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини на тимчасове неконтрольовану територію в супроводі матері без згоди батька. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона з 2006 року по 2012 рік перебувала в неофіційному шлюбі з відповідачем, який є батьком її малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Протягом останніх трьох років сімейних стосунків з батьком дитини не має. Місце його знаходження їй невідомо. Дитина зареєстрована з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1, і знаходиться на повному її утриманні. У зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області, через умови, що створили небезпеку для життя і здоров'я родини, а також через відсутність роботи у місті, позивака з донькою вимушена була залишити соє житло у місті Луганськ та виїхати з міста. Коли поверталась перетинаючи контрольний пункт в'їзду-виїзду «Мар'їнка», уповноваженими службовими особами підрозділу ДПСУ їй було відмовлено у виїзді разом із донькою на тимчасово неконтрольовану територію міста Луганськ без нотаріально посвідченої згоди батька дитини. Вони зупинились у місті Курахове. На сьогодні фактичне проживання: АДРЕСА_2. Через дані обставини довелося просити тимчасового проживання у храмі міста, але умови , в яких їм надано можливість перебувати, не є житловими. На сьогодні позивачка з донькою опинилась у тяжкому соціальному стані. Оскільки місце знаходження батька дитини не відомо, позивачка не може отримати від нього згоду на виїзд дитини. Позивачка просить суд надати дозвіл на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасово неконтрольовану територію в супроводі матері ОСОБА_1, без згоди батька.
Позивачка до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади.
Частина 1 статті 224 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 8 розділу ІІІ ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до паспорту громадянина України НОМЕР_1 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка міста Рубіжне Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками дитини у свідоцтві про народження зазначені: мати - ОСОБА_1, батько - ОСОБА_2, громадянин Пакистану (а.с.6).
Згідно довідки від 14.01.2015 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_4 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).
Рішенням виконавчого комітету Курахівської міської ради від 12.01.2016 року відмовлено у наданні висновку органу опіки та піклування щодо надання дозволу на виїзд дитини, оскільки батько дитини не проживає на території Курахівської міської ради, можливості поспілкуватися з ним та з'ясувати всі обставини виконавчий комітет не має можливості.
Згідно зі ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У ст. 141 СК України визначена рівність прав і обов'язків батьків відносно дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.
В відповідності до пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року за №254-УІІІ, Верховна Рада України постановила: визнати тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно пункту 5.1.1 в'їзд на неконтрольовану територiю дiтей, якi не досягли 16-рiчного вiку, здiйснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осiб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 сiчня 1995 року № 57.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»та правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року№57, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.
Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо в'їзду/виїзду неповнолітньої дитини на тимчасово окуповану територію, а лише встановлено певний порядок її в'їзду/виїзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Оскільки позивачка позбавлена можливості отримати нотаріально посвідчену згоду відповідача на в'їзд/виїзд дитини на тимчасово окуповану територію України, беручи до уваги той факт, що судом не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють в'їзд/виїзд неповнолітньої дитини на тимчасово окуповану територію України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки та вважає можливим надати дозвіл на тимчасовий в'їзд/виїзд сина до тимчасово окупованої території України в її супроводі без згоди батька.
Керуючись статтями 7, 150, 155 Сімейного Кодексу України, статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», статтею 9 Конвенції про права дитини, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини на тимчасове неконтрольовану територію в супроводі матері без згоди батька, задовольнити.
Надати дозвіл на виїзд малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасово неконтрольовану територію в супроводі матері ОСОБА_1, без згоди батька.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
В судовому засіданні 2 лютого 2016 року проголошено вступну та резолютивну частину. Повний текст рішення виготовлено 7 лютого 2016 року.
Суддя