05.11.2012
Справа №2-а/0519/601/2012
05 листопада 2012 року суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання та стягнення заборгованості,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання з 01.01.2012 року відповідно до ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”та довідок б/н про заробітну плату судді у відставці, виданих Апеляційним судом Донецької області. Також просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя на їх користь суму різниці виплаченого, та підлягаючому сплаті розміру довічного грошового утримання згідно з наданими довідками про заробітну плату з 01.01.2012 року. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є суддею у відставці, перебуває на обліку у відповідача з 01.02.2007 року, одержуючи щомісячне грошове утримання у розмірі 84 % заробітної плати. Оскільки з 01.01.2012 року розмір заробітної плати працюючого судді згідно із Законом України “Про судоустрій і статус суддів”підвищився, вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі згідно з вимогами вказаного закону. Однак, звернувшись 03.10.2012 до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно зі ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”та на підставі зазначених вище довідок, відповідач відмовив у вказаному перерахунку, у зв'язку з відсутністю законодавчо - обґрунтованих підстав без урахування обмежень. У зв'язку з чим, позивачка отримує щомісячне довічне грошове утримання у нижчому розмірі, ніж це передбачено вказаним законом.
Відповідно до п.2 ч. 1, ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Представник відповідача направив до суду письмові заперечення проти позову, згідно з якими проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, згідно з письмовими запереченнями, представник відповідача посилається на п.5 ст. 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, якою встановлено обмеження щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також те, що щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету. Одночасно зазначає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Таким чином на думку представника відповідача здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям судів загальної юрисдикції, зокрема, місцевих судів, законом не передбачено.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 звільнена з посади судді апеляційного суду Донецької області постановою Верховної Ради України від 02.11.2006 року, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.13-15).
Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя з 01.02.2007 року і отримує щомісячне довічне грошове утримання (а.с.11).
З 01.01.2012року змінилася система оплати праці суддів, це є зміною системи оплати праці не тільки через збільшення сум виплат, а й через види і кількість складових виплат, що становлять заробітну плату судді (суддівську винагороду), як це передбачено ст. 129 ЗУ “Про судоустрій та статус суддів”в ред. 28.04.2012р.
03.10.2012р. позивачка звернулася до відповідача з заявою провести перерахунок довічного утримання відповідно до нової системи оплати праці суддів згідно зі ст. 129 Закону України ““Про судоустрій і статус суддів”та на підставі та довідки про заробітну плату судді у відставці, виданої апеляційним судом Донецької області, разом з тим листом відповідача від 17.10.2012року позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю на те законодавчо-обґрунтованих підстав (а.с.11).
Згідно з п.4 ст.43 Закону України “Про статус суддів”, судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України “Про державну службу”. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до постанови ВРУ від 15.12.1992р. “Про порядок введення в дію Закону України”“Про статус суддів”, з подальшими змінами, в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Положення ч.ч. 1-2, 4 ст. 44 Закону України “Про статус суддів”від 15.12.1992року №2862-XIIз наступними змінами, постанова КМУ “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”від 03.09.2005року №865 з наступними змінами містять приписи матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі щомісячного грошового утриманім.
Відповідно до ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”суддівська винагорода регулюються цим Законом, Законом України “Про Конституційний Суд України”та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з вказаною нормою закону посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. Передбачене поетапне підвищення посадового окладу на період до 2015 року.
Враховуючи, що позивачка є суддею у відставці, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотка заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008/справа щодо предмету та змісту Закону про Державний бюджет України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.67 р.1, п.п. 2-4, 6-8, і 10-18, п.7 п. 19, п.п.20-22, 24,34, пп. 1-6, 8-12 п.35 “Прикінцеві положення”Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
При цьому Конституційним судом України зазначено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних, неконституційними.
З цього слідує, що при визнанні неконституційними положень Закону Україні “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими внесено зміни до постанови Верховної ради України “Про порядок введення в дію Закону України”“Про статус суддів”Конституційним Судом України, потреба в додатковому посиланні в рішенні на необхідність відновлення дії зазначеного закону в попередній редакції, відсутня.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод,.
Ст. 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права, і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність величину, інтенсивність, ступінь прояву та виражені у певних одиницях.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 року, з врахуванням правових позицій, висловлених в рішенні №60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та в Рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин що є предметом інших законів, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно з довідками апеляційного суду Донецької області б/н сума грошового утримання позивачки становить: за січень 2012р. -15 107,20 грн., за липень 2012р. -15 516,80 грн. (а.с.09-10).
Таким чином, відповідач повинен був здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового довічного утримання, виходячи з розміру 84 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно зі ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”та на підставі зазначених вище довідок з 01.01.2012 року.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
На підставі вищевикладеного, суд надходить до висновку про протиправність дій відповідача та, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог.
Суд вважає, що є достатньо підстав для визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області щодо відмови позивачу в перерахунку грошового довічного утримання, виходячи з розміру 84% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно зі ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”та на підставі наданих нею довідки з 01.01.2012 року.
Враховуючи публічно-правовий характер соціальних правовідносин, до яких застосовується лише адміністративне законодавство, а також те, що проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є компетенцією Пенсійного фонду України, у даному випадку, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, а суд не може собою підміняти компетентний орган, який уповноважений здійснити такий перерахунок.
Що стосується доводів представника відповідача про відсутність законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з посиланням на п. 5 ст.138 Закону України “Про судоустрій та статус судців”, якою встановлені обмеження щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, то по суті ці доводи є безпідставними, оскільки вказані обмеження можуть бути застосовані до суддів у відставці, яким таке утримання призначено після набрання чинності вказаного закону, а саме після 01.10.2011 року.
Твердження представника відповідача про те, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям судів загальної юрисдикції, зокрема, місцевих судів, законом не передбачено суд не приймає до уваги, оскільки вказані твердження базуються на власному та суб'єктивному тлумаченні положень чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. З, 8, 19, 22,46, 64 Конституції України, ст. 43, 44 Закону України “Про статус суддів”, ст.129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ст.ст. 2, 11,21, 71, 87, 94, 99, 102, 105, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання та стягнення заборгованості задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2012 року на підставі ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”та довідок апеляційного суду Донецької області.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя провести ОСОБА_2 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі ст. 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”та довідок апеляційного суду Донецької області, з 01 січня 2012 року, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 32 грн. 19 коп.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після отримання копії постанови.
Суддя І.А.Богуславська
Копія вірна:суддя