Справа № 219/11183/15-ц
2/219/635/2016
01.02.2016 року м. Артемівськ
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Конопленко О.С.
за участю секретаря Азямової О.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Гладкої О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Артемівськ цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Артемівської міської ради Донецької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,
Позивач звернулась до суду з позовом до Артемівської міської ради Донецької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_4, після смерті якого мати позивача ОСОБА_5 прийняла спадщину у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, про що Першою Артемівською державною нотаріальною конторою 26 листопада 1999 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-3857, яке зареєстроване КП «Артемівське БТІ» 01 грудня 1999 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_5, після смерті якої позивач, отримавши доступ до документів, які зберігалися в померлої, знайшла заповіт свого батька від 11 серпня 1993 року, посвідчений Першою Артемівською державною нотаріальною конторою, яким він заповів позивачу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності. З цього виходить, що позивач фактично була позбавлена права спадкування майна після смерті свого батька. Крім того, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину матері позивача не перевірив наявності заповіту на спадкове майно, письмової відмови від спадщини після смерті батька позивач не складала. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та пояснив суду, що, дійсно, позивачу ОСОБА_3 не було відомо до смерті матері про наявність заповіту батька, у зв'язку з чим вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, видане ОСОБА_5, підлягає визнанню недійсним.
В судовому засіданні представник відповідача Гладка О.О., яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10). При цьому судом встановлено, що позивач після укладення шлюбу 22 жовтня 1977 року змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_5, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 12-13).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_4 (а.с. 14).
Після смерті батька позивача ОСОБА_4 його дружина та мати позивача ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. серії АВЕ № 108295, на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, яке складається з однієї другої частини квартири номер п'ять у будинку номер п'ятдесят вісім по вулиці Радянська у місті Артемівську, загальною площею - 48,03 кв.м, у тому числі жилою площею - 29,83 кв.м, яка складається з двох кімнат, та яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого розрахунковим бюро по приватизації житла при Артемівському виконкомі 16 червня 1993 року за № 1747 та зареєстрованого у Артемівському БТІ 22 червня 1993 року за № 10-1834 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 15).
Згідно інформації, наданої Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за № 1725/01-16 від 31 жовтня 2015 року, та яка надійшла до суду 24 грудня 2015 року, 26 листопада 1999 року за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини заведено спадкову справу на майно ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, інших заяв від інших спадкоємців не надходило. 26 листопада 1999 року державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. видано на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на майно, яке складається з 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 32). Зазначена інформація підтверджується наданою суду копією спадкової справи після померлого ОСОБА_4 (а.с. 33-34).
Також, на запит суду Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за № 1724/01-16 від 25 грудня 2015 року повідомлено, що, згідно даних з Реєстру спадкових справ, спадкова справа на майно ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, не відкривалась, тобто ніхто не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с. 35-36).
До позовної заяви позивачем додано копію заповіту від 11 серпня 1993 року, згідно якого ОСОБА_4 заповів все своє майно, яке на день його смерті буде належати йому де б воно не знаходилось і в чому б не полягало, в тому числі одну другу частини двокімнатної квартири загальною площею 48,03 кв.м номер п'ять в будинку номер п'ятдесят вісім по АДРЕСА_3 своїй доньці ОСОБА_3. Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 5096 та посвідчено старшим державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Букрєй Г.П. (а.с. 8). В судовому засіданні представником позивача надано суду оригінал заповіту, який оглянуто судом та перевірено його відповідність копії заповіту, що міститься в матеріалах справи.
Крім того, на запит суду Першою Артемівською державною нотаріальною конторою надано інформацію за № 85/01-16 від 22 січня 2016 року, де зазначено, що за заявою ОСОБА_5 про прийняття спадщини заведено спадкову справу на майно ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, інших заяв від інших спадкоємців, в тому числі від ОСОБА_3, не надходило. 26 листопада 1999 року державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. видано на ім'я ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину на майно, яке складається з 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. В заяві ОСОБА_5 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину ніяких відомостей про наявність заповіту та будь-яких інших спадкоємців, крім неї, не вказано, в спадковій справі заповіт від імені спадкодавця ОСОБА_4 відсутній (а.с. 46).
Разом з тим, Першою Артемівською державною нотаріальною конторою не надано на запит суду відповідь чому при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після
померлого ОСОБА_4 державним нотаріусом Бова Т.В. не було перевірено наявність заповіту померлого, не встановлені інші спадкоємці за законом, в тому числі ОСОБА_3, яка є донькою померлого.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до ч. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примуслве виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди….
Відповідно ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст. 1301 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у відповідності до ст. 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Судом встановлено, що видачею оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом порушено спадкові права позивача ОСОБА_3, оскільки при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом не враховано наявність інших спадкоємців окрім дружини померлого та матері позивача ОСОБА_5, а також не перевірено та не враховано наявність заповіту померлого, не дивлячись на те, що і заповіт померлого ОСОБА_4 і свідоцтво про право на спадщину за законом після його смерті посвідчені однією нотаріальною конторою, а саме, Першою Артемівською державною нотаріальною конторою.
Порушене право позивача як спадкоємиці за заповітом підлягає захисту шляхом визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Враховуючи викладене, оскільки спірне свідоцтво про право на спадщину за законом серії АВЕ № 108295, видане державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. 26 листопада 1999 року ОСОБА_5 на спадкове майно ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видане без урахування заповіту ОСОБА_4 від 11 серпня 1993 року, яким він заповів все своє майно своїй доньці ОСОБА_3, що порушує права позивача на спадщину, то суд вважає за необхідне, задовольняючи в цій частині позовні вимоги, визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. 26 листопада 1999 року ОСОБА_5 на спадкове майно ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке складається з однієї другої частини квартири номери АДРЕСА_1 загальною площею 48,03 кв. м., та зареєстроване у Відділі комунального господарства виконкому Артемівської міської ради Донецької області «Бюро технічної інвентаризації» 01 грудня 1999 року, недійсним.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 15, 16, 1216, 1218, 1223, 1301 Цивільного кодексу України, пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Артемівської міської ради Донецької області про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - задовольнити повністю.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії АВЕ № 108295, видане державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори Бова Т.В. 26 листопада 1999 року ОСОБА_5 на спадкове майно ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке складається з однієї другої частини квартири номери АДРЕСА_1 загальною площею 48,03 кв. м., та зареєстроване у Відділі комунального господарства виконкому Артемівської міської ради Донецької області «Бюро технічної інвентаризації» 01 грудня 1999 року.
Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2016 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя О.С.Конопленко