Справа № 140/2616/15-ц Провадження № 22-ц/772/206/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 50Доповідач Чорний В. І.
29 січня 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі : Франчук О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання дружини, -
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи його тим, що з 09 листопада 2014 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказувала, що шлюбні відносини з відповідачем припинені, вона здійснює догляд за дитиною, відповідач працює, має стабільний дохід, у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дружини. Тому, керуючись положеннями ст. 84 СК України, просила стягнути з відповідача кошти на її утримання у частці від заробітку (доходу) відповідача у розмірі 25% щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною трьохрічного віку, а саме до 07.10.2018 року.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 20 % щомісячно, починаючи з 26.10.2015 року і до досягнення їхньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьохрічного віку, а саме до 07.10.2018 року. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дружини в розмірі 10 % всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 26.10.2015 року і до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є працездатним, працює, має стабільний дохід і в даному випадку стягнення з відповідача коштів на утримання дружини у визначеному розмірі не буде порушувати інтересів сторін.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 2014 року, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач. Сторони проживають окремо, дочка проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні.
ОСОБА_2 має стабільний дохід, працює оператором в ТОВ «ЛюстДорф», що ним не заперечується.
Згідно ст. 84 СК України, право на утримання від чоловіка - батька дитини має дружина, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років. Право на таке утримання жінка має незалежно від свого матеріального становища. Єдиною умовою можливості такого утримання законодавець виділяє умову, що чоловік може надавати таке утримання, тобто при прийнятті рішення слід враховувати матеріальне становище, стан здоров'я чоловіка, перебування на його утриманні інших осіб.
Тобто, чинне законодавство надає дружині, з якою проживає дитина, право на її утримання від чоловіка.
Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідача кошти на утримання дружини, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач в силу ст. 84 СК України вправі вимагати допомоги на її утримання до досягнення дитиною трьох років, а відповідач повинен надавати дружині таку допомогу, оскільки остання перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не має самостійного джерела існування. Врахований при визначенні розміру стягуваних коштів і майновий стан відповідача, який є молодою працездатною особою, працює, отримує стабільний дохід.
Відповідачем, у відповідності до ст. ст. 10, 60 СК України не надано належних та допустимих доказів своїм доводам про те, що він не взмозі виплачувати кошти на утримання дружини у визначеному судом розмірі.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що він здійснює догляд за матір'ю, дідом та бабою, що є особами пенсійного віку та часто хворіють не свідчить про неможливість ним надавати допомогу на утримання дружини, оскільки доказів про потребу у постійному догляді за ними та доказів того що саме він здійснює такий догляд і вони позбавлені можливості отримувати такий догляд від інших осіб, - відповідачем не надано.
Не є підставою для задоволення апеляційної скарги і доводи відповідача про те, що позивач отримує допомогу від держави при народженні дитини, оскільки це не звільняє його від обов'язку, передбаченого законом, по утриманню дружини.
Проте, стягуючи аліменти на утримання дружини в розмірі 20 % , що фактично становить 1/5 частку, суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не зазначив що ця частка присуджується від заробітку (доходу) відповідача, у відповідності до ст. 80 СК України, що може бути усунуто відповідно до норм ЦПК України.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_5
Судді: (підпис) ОСОБА_6
(підпис) ОСОБА_7
З оригіналом вірно: