"05" березня 2007 р.
12:00
Справа № 1/2/07
м. Миколаїв
За позовом: Одеська залізниця.
/65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19/
До відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної
державної адміністрації Миколаївської області.
/57001, Миколаївська область, смт. Веселинове, вул. Леніна, 14/
про: стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 13 626, 76 грн. за
проїзд пільгової категорії пасажирів.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Гамарц О.С., довіреність від 12.12.2006р.
Від відповідача: Лукіянчук Г.В., голова управління.
Панчошина С.І., довіреність від 05.02.2007р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 25782,62 грн. за проїзд пільгової категорії пасажирів. Заявою від 06.02.2007 року позивач зменшив позовні вимоги до 13626,76 грн.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що борг відповідача станом на 01.01.2007 року за перевезення пільгової категорії пасажирів складає 5261,95 грн., а не 25782,62 грн. станом на 01.12.2006 року, як це зазначив позивач.
Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін у судовому засідання, - суд
встановив :
за даними позивача він здійснив перевезення пільгової категорії пасажирів за 11 місяців 2006 року на загальну суму 71 202,67грн., сума невідшкодованих збитків за перевезення пільгової категорії пасажирів складає 13626,76 грн.
Відповідно до статей 49, 51 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік» компенсація за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється шляхом надання субвенцій з Державного бюджету України місцевим бюджетам.
Приписом пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 головним розпорядником коштів місцевого бюджету є виконавчі органи в особі Управління праці та соціального захисту населення.
На підставі договору від 12.12.2005 року позивач і відповідач складали акти звіряння взаємних розрахунків. Підписані акти звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2006 року (а.с.34-36) містять не ідентичну інформацію зі сторони позивача і відповідача стосовно вартості наданих послуг позивачем і суми заборгованості відповідача.
Так, за даними позивача станом на 01.12.2006 року надано послуг по пільговому перевезенню пасажирів на 70187,16 грн., профінансовано відповідачем 37530,25 грн., борг складає 32656,91 грн.
За даними відповідача надано послуг по пільговому перевезенню пасажирів на 58448,82 грн., профінансовано 41039,85 грн., борг складає 17408,97 грн., станом на 01.01.2007 року залишок боргу складає 5261,95 грн., а не 13626,76 грн., як зазначає позивач.
Відповідачем не виконана ухвала господарського суду від 07.02.2007 року щодо надання доказів стосовно перевезення пільгової категорії пасажирів саме Веселинівського району, чим порушено вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Як свідчить надана Фінансовим управлінням Веселинівської районної державної адміністрації від інформація 13.02.2007 року, у 2006 році надійшло з державного бюджету 60384,8 грн. коштів на перевезення залізничним транспортом пільгової категорії громадян. Вся зазначена сума була перерахована перевізникам.
Приймаючи до уваги, що відповідач розпоряджається лише тими коштами, які надходять з державного бюджету, зважаючи на те, що недофінансування з державного бюджету на відшкодування збитків залізниці, пов'язаних з перевезенням пільгової категорії пасажирів за 2006 рік склало 6051,58 грн., позивачем не надано доказів стосовно перевезення пільгової категорії пасажирів саме Веселинівського району, в задоволенні позову необхідно відмовити.
У відповідності з пунктом 3 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, сума судового збору, яку позивач повинен був сплатити(з врахування зменшення суми позову), складає 136,27 грн. Фактично платіжним дорученням від 21.12.2006 року № 5039 сплачено 257,83 грн. Надмірно сплачене державне мито, що підлягає поверненню з Державного бюджету України - 121,56 грн.
Стаття 87 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Отже, необхідно повернути позивачу з ДП “Судовий інформаційний центр» 118 грн., перерахованих платіжним дорученням від 21.12.2006 року № 5040.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Повернути Одеській залізниці /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЗПКО 01071315/ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, проспект Леніна, 114 В, код ЄДРПОУ 23613047/ надмірно сплачене державне мито в сумі 121,56 грн., перераховане платіжним дорученням від 21.12.2006 року № 5039.
Повернути Одеській залізниці /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЗПКО 01071315/ з Державного підприємства “Судовий інформаційний центр» /03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/рахунок 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370/ 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням від 21.12.2006 року № 5040.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва