Справа № 760/10800/15-ц
2-1173/16
(заочне)
01 лютого 2016 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Меуш К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Київенерго» про зобов'язання вчинити дії,
03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 1996 року квартира АДРЕСА_1 була приватизована у рівних частинах ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_3 її частину квартири успадкувала ОСОБА_4
23 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини квартири, відповідно до якого відповідач став власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, тобто зазначена квартира перебуває в спільній частковій власності його та відповідача.
З 01 січня 2015 року відповідач не сплачує рахунки за користування електроенергією, посилаючись на відсутність коштів. У квартирі стоїть лише один прилад обліку електричної енергії, який обліковує спожиту ним та відповідачем електроенергію.
Між ним та ПАТ «Київенерго» укладено договір про користування електричною енергією № 08001003813. Оскільки відповідач відмовляється сплачувати рахунки за користування електроенергією, він змушений самостійно за рахунок пенсії сплачувати рахунки за всю спожиту ним та відповідачем електроенергію, тому що не хоче допустити виникнення заборгованості.
Частина квартири, якою користується відповідач, є у два рази більшою, ніж частина, якою користується він, внаслідок чого відповідач споживає значно більше електроенергії.
Наразі відповідач не сплачує комунальні послуги за надання електроенергії, крім того виконання обов'язків по оплаті вказаних послуг ускладнюється наявністю лише одного договору користування електричною енергією.
Просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 як власника та користувача 2/3 частин квартири встановити окремий прилад обліку електричної енергії відповідно до встановленого порядку користування квартирою та укласти окремий договір з ПАТ «Київенерго» про користування електричною енергією відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
У судовому засіданні позивач позов підтримав заявлений позов у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив, що відповідач інколи віддає йому кошти за електроенергію, але не постійно. Так, відповідач розрахувався з ним за спожиту електроенергію по вересень 2015 року.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином (а.с. 34), про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки до суду не подавав.
Третя особа в судове в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 32). У письмових поясненнях представника третьої особи зазначено, що ПАТ «Київенерго» не заперечує проти встановлення засобу обліку, проте наголошує, що процедура встановлення окремого лічильника має проходити у відповідності до технічних вимог та стандартів, які застосовуються при даній процедурі.
Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 1996 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях (а.с. 5).
Частку ОСОБА_3 у квартирі після її смерті успадкувала ОСОБА_4
23 жовтня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Соколовим О.Є.. За цим договором ОСОБА_2 став власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 52364083 від 01 лютого 2016 року (а.с. 41-42).
Відповідно до технічного паспорта квартира складається з 3 кімнат житловою площею 44,7 кв. метри, у тому числі: 1-а кімната - 14,7 кв. метри, 2-а кімната - 14,9 кв. метри, 3-я кімната - 15,1 кв. метри; кухні площею 7,6 кв. метри, ванної кімнати площею 2,0 кв. метри, санвузла 1,0 кв. метр, коридору 4,7 кв. метри; загальна площа квартири 60,0 кв. метри (а.с. 6).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 05 лютого 2007 року встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кімнати площею 15,7 кв. метри та 14,9 кв. метри, а ОСОБА_1 кімнату площею 14,7 кв. метри. Приміщення кухні 7,6 кв. метри, ванної - 2 кв. метри, санвузла - 1 кв. метр, коридору - 4,7 кв. метри залишено в загальному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 7-8).
Позивач зазначає, що квартира належить йому та відповідачу на праві спільної часткової власності, проте відповідач не сплачує рахунки за користування електроенергією, при цьому в квартирі стоїть лише один прилад обліку електричної енергії, який обліковує спожиту ним та відповідачем електроенергію.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» електропостачання відноситься до житлово-комунальних послуг.
У п. 9 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, визначено, що споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами. За наявності декількох наймачів (власників) квартири прилад обліку встановлюється для кожного з них.
Згідно з п. 8 цих Правил прилади обліку електричної енергії мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг з встановлення оплачена: а) для новозбудованих будинків - забудовниками; б) у разі розділу обліку електричної енергії - організаціями, які здійснюють розділ обліку.
Споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки (п. 3 Правил користування електричною енергією для населення).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 6 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Системний аналіз наведених норм Цивільного кодексу свідчить про те, що окремий договір про користування електроенергією з третьою особою, як про те просить позивач, не може бути укладений у запропонований ним спосіб, тобто шляхом зобов'язання ОСОБА_2 укласти такий договір з ПАТ «Київенерго».
Не ґрунтуються на законі і вимоги позивача щодо зобов'язання саме відповідача встановити окремий прилад обліку електричної енергії, оскільки Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, передбачено, що мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря).
Вбачається, що це питання врегульовано Правилами і прилад обліку електричної енергії встановлюється для користування всіма співвласниками квартири. При цьому позивач не позбавлений можливості, за бажанням, встановити для себе окремий прилад обліку, як те передбачено цими ж Правилами.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 360, 626, 627, 638 ЦК України; ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року; Правилами користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223-226 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство «Київенерго» про зобов'язання вчинити дії.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: