10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
іменем України
"01" лютого 2016 р. Справа № 806/2688/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Шидловського В.Б.,
при секретарі Шведюк М.М. ,
за участю сторін:
представника апелянта - Кравчук Н.М.
представника відповідача- Савицька І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2015 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,
У липні 2015 року дочірнє підприємство "Ружин-молоко" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 10 липня 2015 року:
- №000362200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 193938,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 129292,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 64646,00 грн.
- №000352200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 201324 грн., в тому числі: за основним платежем - 134216,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 67108,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 30.11.2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлень-рішень Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 10.07.2015 №000362200 в сумі 117369 грн. основного платежу з ПДВ та 58684 грн. штрафна санкція, а всього 176 053,00 грн.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлень-рішень Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 10.07.2015 №000352200 в сумі 117035 грн. основного платежу з податку на прибуток та 58517 грн. штрафна санкція, а всього 175552,00 грн.
Відшкодовано Дочірньому підприємству "Ружин-молоко" з державного бюджету частину сплаченого судового збору в сумі 433.61 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач по справі - дочірнє підприємство "Ружин-молоко" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нову постанову суду, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині відмови.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга дочірнього підприємства "Ружин-молоко" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 07.05.2015 по 05.06.2015 року посадовими особами Андрушівської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства "Ружин-Молоко" (код ЄДРПОУ 31826107) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 26 червня 2015 року №000021/06-01-22/31826107 (далі-Акт перевірки).
Даним актом встановлено порушення Дочірнім підприємством "Ружин-Молоко":
- п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, пп. 14.1,27, п. 14.1 ст.14. п.44.1 ст.44, п.138.2, п. 138.4, п. 138.6, пп.138.8.5 п.138.8, пп..138.10.2, пп..138.10.3 п.138.10 ст.138. пп.139.1.9 п. 139.1, ст.139, п.152.1 ст.152 розділу III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), п.2 ст.3 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами і доповненнями, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N246, п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 284879 грн. за 2014 рік.
- п.44.1 ст.44, п. 192, п. 198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) , ст. ст.2, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 1.2 ст. 1. п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість по декларації з ПДВ (загальна) що підлягає сплаті до бюджету р.25.1 декларації) за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року у сумі 138403 грн., в тому числі по періодах: лютий 2014р. - 8605грн., березень 2014р. - 11645грн., квітень 2014р.- 11711грн., травень 2014р. - 11679грн., червень 2014р. - 375грн., липень 2014р.- 14778грн., серпень 2014р.-9422грн., вересень 2014р. - 7017грн., жовтень 2014р. - 23357грн., листопад 2014р. - 39814 грн., грудень 2014р. - 38858грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки Андрушівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області були винесені податкові повідомлення - рішення від 10 липня 2015 року:
- №0000362200, яким збільшено Дочірньому підприємству "Ружин-Молоко" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 207605 грн., в тому числі: 138403,00 грн. - за основним платежем та 69202,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
- №0000352200, яким збільшено Дочірньому підприємству "Ружин-Молоко" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 427319,00 грн., в тому числі: 284879,00 грн. - за основним платежем та 142440 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Приймаючи оскаржувані рішення контролюючий орган обгрунтовує підставою їх прийняття, а саме: завищення Дочірнім підприємством "Ружин-Молоко" загальновиробничих витрат і, відповідно, собівартості реалізованої продукції по господарських відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буртехпостач" на суму 15633,33 грн., з Приватним підприємством "Міракост-Вест" на суму 142393,42 грн.; завищення витрат на збут по господарським відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Сервис" на суму 11666,67 грн. та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" на суму 491864,35 грн. та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Ресурс" на суму 201833,00 грн.; завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Буртехпостач" на суму 25054,00 грн., з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Ресурс" на суму 16757,00 грн., з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Сервис" на суму 2333,00 грн., з Приватним підприємством "Міракос-Вест" на суму 28538,00 грн. та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Амстор"
Позивач, вважаючи вищезазначені повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в частині позовних вимог, прийшов до висновку, про відсутність реального характеру господарських операцій здійснених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Ресурс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет Сервіс".
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).
Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 Податкового кодексу України.
Згідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
В свою чергу розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
На підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Надаючи правову оцінку твердженням податкового органу щодо висновків про завищення Дочірнім підприємством "Ружин-Молоко" витрати на збут по господарським відносинах з ТОВ "Паллет-Сервіс" на суму 11666,67 грн. та з ТОВ "Паллет-Ресурс" на суму 201833,00 грн., а також про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським відносинам з ТОВ "Паллет-Ресурс" на суму 16757,00 грн. та з ТОВ "Паллет Сервіс" на суму 2333,00 грн., судом першої інстанції встановлено наступне.
У квітні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет Сервіс" було поставлено Дочірньому підприємству "Ружин-Молоко" товарно-матеріальні цінності (європіддони), що стверджується податковими накладними, видатковими накладними , товарно-транспортними накладними , платіжними дорученнями та рахунками на оплату, які згідно акту перевірки надавалися посадовими особам контролюючого органу в ході здійснення перевірки.
У липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Ресурс" було поставлено Дочірньому підприємству "Ружин-Молоко" товарно-матеріальні цінності (європіддони), що стверджується податковими накладними, видатковими накладними , товарно-транспортними накладними та актами звіряння взаємних розрахунків, які згідно акту перевірки надавалися посадовими особам контролюючого органу в ході здійснення перевірки.
Матеріали справи також містять копії рахунків на оплату, лімітно-забірних карток та платіжних доручень.
З дослідженям судом першої інстанції доказів, наданих позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами встановлено, що ТОВ "Паллет-Ресурс" та ТОВ "Паллет Сервіс" не мали можливості здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей (європіддонів) з м. Вінниці (вул.Ватутіна, 9) до смт.Ружин Житомирської області, як зазначено в товарно-транспортних накладних, оскільки згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, їх спільне місцезнаходження є м.Донецьк, вул.Уральська, 34.
Таким чином, у ТОВ "Паллет-Ресурс" та ТОВ "Паллет Сервіс" за адресою: м.Вінниця, вул.Ватутіна, 9 відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ТОВ "Паллет-Ресурс" та ТОВ "Паллет Сервіс" орендувало у Приватного підприємства "Хлібозахист" нежитлове приміщення за адресою: м.Вінниця, вул.Ватутіна, 9, що стверджується відповідними договорами та актами (а.с. 77-80 т.2, 91-94 т.2), так як вбачається з матеріалів справи, вказані відомості спростовуються інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно об'єкт нерухомого майна за вказаною адресою належить іншим юридичним особами (а.с.81-86 т.2).
Разом з тим, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та державному реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо існування у Приватного підприємства "Хлібозахист" права власності на будь-яке нерухоме майно.
Таким чином, є обгрунтованими висновки суду першої інстанції, що контролюючим органом правомірно спростовано реальність поставки товару платникові, оскільки аналіз наведених вище обставин дає право для висновку, що позивачем при укладенні та виконанні договорів з наведеними вище контрагентами проявив грубу необережність щодо вибору постачальників
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій здійснених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет-Ресурс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паллет Сервіс".
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткової відмови в задоволенні позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" листопада 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак
В.Б. Шидловський
Повний текст cудового рішення виготовлено "02" лютого 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Дочірнє підприємство "Ружин-молоко" вул.Леніна,буд.68,смт.Ружин,Житомирська область,13600
представник апелянта - Кравчук Н.М.АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Андрушівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області вул. Воб'яна, 26,м. Андрушівка,Андрушівський район, Житомирська область,13400
- ,