04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/32030/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Майданевича А.Г.
Ільєнок Т.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.02.2016 року по справі № 910/32030/15 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року по справі № 910/32030/15 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп"
в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора
про зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного
ліквідаційного балансу
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора про зобов'язання останнього включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у загальному розмірі 3 641 631 742,47 грн. як визнані.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/32030/15 повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати ухвалу, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду обставинам справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року по справі № 910/32030/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Рудченко С.Г.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2016 року по справі № 910/32030/15 відновлено публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено розгляд на 02.02.2016 року.
01.02.2016 року ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" подано заяву про долучення документів до матеріалів справи.
02.02.2016 року від публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшли додаткові документи.
У зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/32030/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Майданевич А.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року по справі № 910/32030/15 до провадження і призначено розгляд справи на 02.02.2016 року.
Ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року скасувати.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року по справі № 910/32030/15 - необхідно залишити без змін, виходячи з наступного.
Як визначає ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема ухвала про повернення позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 106 ГПК України).
Апеляційні скарги на ухвали місцевого суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 7 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
На підставі ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Апеляційним судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора про зобов'язання останнього включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у загальному розмірі 3 641 631 742,47 грн. як визнані.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" порушило приписи п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем не належним чином засвідчено документи додані до позову та сумісний розгляд вимог перешкоджатиме своєчасному та об'єктивному розгляду справи по суті та суттєво утруднить вирішення спору.
Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком господарського суду міста Києва, враховуючи наступне.
Щодо посилань суду першої інстанції на те, що відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії, а позивачем в свою чергу не було належним чином засвідчено документи додані до позовної заяви , а саме: на кожному аркуші додатків до позовної заяви не зазначено "Згідно з оригіналом", особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії документів, то заявником не дотримано вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів до уваги не береться, оскільки як пояснив представник позивача у судовому засіданні ним було прошито та пронумеровано позовну заяву з додатками та скріплено печаткою банку.
Крім того, відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», суд не вправі повернути позовну заяву на підставі п.3 ч. 1 ст. 63 ГПК України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.
Разом з тим, пунктом 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено дві підстави для повернення позовної заяви без розгляду: 1) порушення правил об'єднання вимог; 2) об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Колегією суддів встановлено, що 19.03.2013 року та 21.03.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено договори кредитної лінії № НКЛ-2006078/3, № НКЛ-2006078/1 та № НКЛ-2006078/2.
Із змісту позовної заяви слідує, що підставою виникнення даного спору є неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрометалсервісгруп" зазначених кредитних договорів.
У той же час, позов заявлено про зобов'язання ліквідатора відповідача включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у загальному розмірі 3 641 631 742,47 грн. як визнані.
У даному випадку між банком та боржником окремо виникли самостійні правовідносини, забезпечені заставами, з огляду на що позивачем помилково визначено такі правовідносини як єдине зобов'язання відповідача.
Колегією суддів також встановлено, що крім низки кредитних договорів із відповідачем було укладено додаткові договори до них, іпотечні договора, договори застави майнових прав та відступлення права вимоги.
Отже, для з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, встановлення обсягу відповідальності відповідача, визначення розміру заборгованості та для перевірки наявності зобов'язання відповідача перед позивачем, необхідно дослідити 3 кредитних договори, договори застави, додатки до договорів застави, іпотечних договорів, договорів застави майнових прав, договору про відступлення права вимоги, що перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору.
Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Підстава виникнення - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Отже, відповідно до змісту ст. 58 ГПК України правильним є об'єднання позовних вимог, або у разі коли такі позовні вимоги випливають з одних і тих фактичних обставин, або коли такі вимоги, підтверджуються тими самими доказами.
У даному випадку, позовні вимоги не є взаємопов'язаними між собою підставами виникнення, так як взаємовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладення різних кредитних договорів, що в свою чергу підтверджується і різними доказами.
У той же час, посилання апелянта на те, що кредитні договори укладені з відповідачем, який їх об'єднує, не впливає на юридичну оцінку обставин справи, оскільки зобов'язання відповідача виникають з трьох різних кредитних договорів, згідно умов яких позивач і нарахував заборгованість кожного із договору окремо.
Таким чином, при зверненні до суду позивачем не дотримані вимоги ч. 1 ст. 58, п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з чим судом першої інстанцій правомірно винесено ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду.
Більше того, апеляційний суд враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену у Постанові Пленуму від 26.12.2011 року №18 про те, що господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.05.2014 року № 01-15/903/1512/13.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/32030/15 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року по справі № 910/32030/15 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/32030/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/32030/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.Г. Майданевич
Т.В. Ільєнок