03.02.2016 року Справа № 904/8949/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Березкіна О.В. ( доповідач)
суддів: Дармін М.О., Чус О.В. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження голови суду ОСОБА_1 від 01 лютого 2016 року)
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №09-18/4542 від 25.12.2015 р.;
від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №107/02 від 03.02.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Завод засобів механізації аеропортів"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року по справі № 904/8949/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь, Донецької області
до Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" м. Дніпропетровськ
про стягнення суми неустойки за порушення строків поставки обладнання згідно договору № 088М/209 від 14.07.2014 у загальному розмірі 588 084 грн. 80 коп.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року у справі № 904/8949/15 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" - задоволені.
Суд стягнув з відповідача на користь позивача 588084,80 неустойки, 8821,27 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - публічне акціонерне товариство «Завод засобів механізації аеропортів», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року та винести нове рішення, в якому в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Зокрема, апелянт вважає, що стягнення неустойки через рік після здійснення поставки може привести до банкрутства відповідача і неможливості ним виконувати громадський обов'язок з підтримки Збройних Сил України.
Несвоєчасність виконання зобов'язання з поставки товару було викликано об'єктивними обставинами - проведення антитерористичної операції, складність економічної ситуації в країні, що, на думку апелянта, не було враховано судом першої інстанції.
Крім того, скаржник посилається не те, що суд порушив принцип змагальності сторін, оскільки відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи при наявності часу для розгляду справи, чим позбавив відповідача можливості надати у судове засідання відповідні докази, при тому, що тяжкий матеріальний стан відповідача не надавав змоги заміни представника підприємства на іншого фахівця, не пов'язаного з підприємством трудовими відносинами.
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_4 від 24 грудня 2015 року було змінено склад колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., та тимчасовою непрацездатністю судді Чус О.В., визначено для розгляду справи № 904/8949/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Герасименко І.М., Сизько І.А.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 03 лютого 2016 року.
Розпорядженням голови суду ОСОБА_1 від 01 лютого 2016 року було змінено склад колегії суддів , у зв'язку з виходом на роботу суддів Чус О.В., Дарміна М.О., визначено для розгляду справи № 904/8949/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі покупець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Завод засобів механізації аеропортів" (далі постачальник, відповідач) було укладено договір № 088М/209 (далі договір) (а.с.40-43).
Відповідно до пункту 1 договору постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пунктів 2.1., 3.1., 3.2. та 3.3. договору:
- кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1. договору);
- поставка обладнання здійснюється видами транспорту вказаними у специфікаціях (пункт 3.1. договору);
- постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних в специфікаціях, у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року (пункт 3.2. договору);
- строки поставки обладнання зазначаються у специфікаціях (пункт 3.3. договору).
У відповідності до вказаних умов договору, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 14 липня 2014року (додаток до договору), в якій сторони узгодили найменування товару, його якісні характеристики, кількість, ціну та загальну вартість. Також у специфікації сторони погодили й інші умови та порядок поставки, зокрема, строк виготовлення та поставки (а.с.44).
Зокрема, у специфікації № 1 від 14 липня 2014 року сторони погодили наступне:
- вартість обладнання, поставленого у відповідності до даної специфікації, складає 6 125 883 грн. 34 коп. без ПДВ, ПДВ складає 1 225 176 грн. 67 коп., загальна вартість з ПДВ складає 7 351 060 грн. 01 коп.
- ціна обладнання зазначена з урахуванням транспортних витрат;
- транспортні витрати несе постачальник;
- обладнання постачається автомобільним транспортом;
- обладнання постачається на умовах поставки DDP, склад покупця, у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року;
- строк виготовлення та поставки: 30 календарних днів, але не пізніше 15 серпня 2014року;
- датою поставки вважається дата поставки обладнання на склад покупця з відміткою у відвантажувальних документах (видаткові накладні).
Звертаючись до Публічного акціонерного товариства "Завод засобів механізації аеропортів" із позовом про стягнення неустойки за порушення строків поставки обладнання у загальному розмірі 588 084 грн. 80 коп., позивач - Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" посилався на те, що відповідачем було поставлено продукцію за договором № 088М/209 від 14.07.2014 з порушенням строків, узгоджених сторонами у специфікації № 1 від 14.07.2014, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати сплату неустойки на підставі пункту 7.3. договору № 088М/209 від 14.07.2014 у розмірі 8% від вартості недопоставленого в строк обладнання.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що строки поставки обладнання, погоджені сторонами у специфікації № 1 від 14.07.2014, були відповідачем порушені, а саме: частина обладнання була поставлена 02.10.2014, а друга частина - 11.11.2014, в той час, як все обладнання мало бути поставлене не пізніше 15.08.2014.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що у специфікації № 1 від 14 липня 2014 року сторони узгодили, що визначений у вказаній специфікації товар повинен бути виготовлений відповідачем та поставлений позивачу протягом 30 календарних днів, але не пізніше 15 серпня 2014року.
Проте, на виконання досягнутих між сторонами домовленостей, відповідач 02 жовтня 2014 року та 11 листопада 2014 року здійснив поставку обладнання позивачу наступним чином:
- 02 жовтня 2014року було поставлено обладнання на суму 1 118 060 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 286 від 02 жовтня 2014 року (а.с.45);
- 11 листопада 2014 року було поставлено обладнання на суму 6 233 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 325 від 11 листопада 2014 року (а.с.46).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.п. 7.3. та 7.4. договору передбачено, що у випадку порушення строків або обсягів поставки обладнання постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості непоставленого в строк обладнання.
Оскільки відповідач повинен був поставити товар до 15 серпня 2014року, а фактично поставив - 02 жовтня 2014 року та 11 листопада 2014 року, то господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення передбаченої умовами договору неустойки у розмірі 8% від вартості недопоставленого в строк обладнання у сумі 588 084 грн. 80 коп.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що суд не врахував економічну ситуацію в країні, оскільки позивач також є суб'єктом господарювання і сторони знаходяться під однаковим впливом економічної ситуації в країні.
Крім того, посилання відповідача на проведення антитерористичної операції також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно зі статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте, такого сертифікату відповідач не надав.
Не є обґрунтованими також доводи апелянта про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін у зв'язку із відмовою суду відкласти розгляд справи за клопотанням відповідача.
Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано відхилив повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату судового засідання і суд не був позбавлений можливості вирішити спір на підставі доказів, які були наявні у справі.
Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до статті 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Завод засобів механізації аеропортів ” - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року у справі № 904/8949/15 - залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 лютого 2016 року
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В.Чус