04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" січня 2016 р. Справа№ 910/939/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Мартюк А.І.
Яковлєва М.Л.
при секретарі
судового засідання Колеснік М.П.
за участі представників сторін:
позивач Демченко Л.М. - дов.б/н від 01.03.15;
відповідач Проскурня О.І. - дов. б/н від 17.02.15.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги
відповідача ПП "Київпродзбут"
на Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.15
у справі № 910/939/15-г (суддя: Князьков В.В.)
за позовом ТОВ "Торгівельна компанія "Ланселот"
до відповідача ПП "Київпродзбут"
про стягнення заборгованості у розмірі 42 872, 79 грн. за
Договором поставки №23 від 02.01.2013.
Позивач ТОВ "Торгівельна компанія "Ланселот" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПП "Київпродзбут" про стягнення заборгованості за Договором поставки №23 від 02.01.13 у розмірі 42 872,79 грн., з якої 2 9958,52 грн. основного боргу, пені у розмірі 4 190,28 грн., штрафу у розмірі 8 191,70 грн. та 3% річних у сумі 532,29 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 № 910/939/15-г позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ПП "Київпродзбут" на користь позивача ТОВ "Торгівельна компанія "Ланселот" основний борг у розмірі 29 958,52 грн., пеню у сумі 3 821,46 грн., 3% річних у розмірі 474,36 грн., штраф в сумі 8 191,70 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 368,82 грн. та 3 % річних у сумі 57,93 грн., відмовлено, як заявлених безпідставно, оскільки обраховано позивачем невірно.
Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПП "Київпродзбут" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.15 № 910/939/15-г скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою КАГС від 14.05.2015 №910/939/15-г порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.).
За Розпорядженням в.о. керівника апарату КАГС від 11.08.2015 №09-52/1082/15, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Суліма В.В. на лікарняному та подальший вихід у відпустку, справу №910/939/15-г було передано на повторний автоматичний розподіл.
За Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2015 №910/939/15-г, для розгляду даної апеляційної скарги було сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л..
До судового засідання від 01.12.2015, за Розпорядженням заступника голови КАГС від 01.12.2015, у зв'язку з перебуванням постійного члена колегії суддів Куксова В.В. у відпустці, було змінено склад колегії по даній справі - головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л., яка розглядала справу, на колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Мартюк А.І., Яковлєв М.Л..
У зв'язку зі зміною складу колегії суддів апеляційний перегляд справи було розпочато заново. Сторонам було роз'яснено право відводу в порядку ст. 20 ГПК України, права і обов'язки сторін згідно ст. 22 ГПК України. (Зафіксовано Протоколом судового засідання від 01.12.2015)
За Ухвалою КАГС від 01.12.2015 № 910/939/15-г про відкладення розгляду справи позивача ТОВ "Торгівельна компанія "Ланселот" та відповідача ПП "Київпродзбут" було зобов'язано в строк до 22.01.2016 провести звірку взаєморозрахунків по заявленому боргу, про що скласти двосторонній Акт звірки, в якому повинно бути вказано ті розрахункові документи (видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення і т.п.), які підтверджують чи спростовують наявність боргу за Договором поставки №23 від 02.01.2013 на дату звернення позивача до місцевого господарського суду, тобто до 20.01.2015 за спірний борговий період. Підписання цього Акту звірки взаєморозрахунків доручено повноважним особам сторін - директору та/або головному бухгалтеру підприємства.
19.01.2016 через канцелярію КАГС позивачем було подано двосторонньо підписаний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.01.2015.За названим Актом звірки ТОВ "Торгівельна компанія "Ланселот" підтвердило свої позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 29 958, 52 грн., відповідач ПП "Київпродзбут" зазначив, що 11 000,00 грн., які були сплачені за борговий період - це аванс за ще непоставлену продукцію позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПП "Київпродзбут" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013 між ТОВ "ТК "Ланселот" (постачальник) та ПП "Київпродзбут" (покупець) було укладено Договір поставки №23 (надалі - Договір), згідно із п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (продати) та передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти (купити) товар та сплатити за нього на умовах та в строки, що передбачені даним договором.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору поставка товару проводиться на підставі даного Договору, рахунків та накладних, за цінами, що узгоджені постачальником та покупцем, та відображені у Додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного Договору. Поставка товару, згідно цього Договору може відбуватися партіями, що вказані у видаткових накладних між сторонами.
Згідно п. 1.4. Договору найменування, ціна та кількість кожної партії товару, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 1.6. Договору сторони погодили, що загальна кількість товару, що поставляється по даному Договору не обмежується та визначається, як сума кількості товару, що вказана в усіх видаткових накладних між сторонами за весь період дії даного Договору.
За змістом п.п. 3.2., 3.3. Договору приймання-передача товару за якістю та кількістю здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства. Кількість та якість товару визначається: - кількість - згідно видаткових накладних; - якість - згідно сертифікату відповідності та/або посвідчення якості.
Датою (моментом) поставки кожної партії вважається дата, що зазначена у видатковій накладній. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на рахунок постачальника. (п.п. 3.6., 3.7. Договору).
Згідно п. 3.1.2. Договору, покупець зобов'язується у випадку поставки товару до моменту оплати, сплатити 100 (сто) % вартості товару протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
У випадку несвоєчасного виконання однією із сторін зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 1 (одного) %, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. У випадку прострочення виконання однією із сторін зобов'язань за цим договором більш ніж на 10 (десять) календарних днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. (п.п. 4.2., 4.3. Договору).
Пунктом 6.8. Договору сторони визначили, що факсимільна копія договору та всі інші документи, що відносяться до даного договору, мають юридичну силу до моменту, поки не будуть замінені оригіналом.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії даного Договору необмежений. (п.п. 6.2., 6.3. Договору).
ТОВ "ТК "Ланселот", обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що в червні 2014 року на виконання умов Договору ним було здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 40 958,52 грн., що підтверджується Видатковими накладними №РН-0000015 від 06.06.2014 та №РН-0000016 від 06.06.2014. З метою отримання зазначеного товару, відповідач виписав Довіреність №261 від 06.06.2014 та Довіреність №262 від 06.06.2014 на отримання від позивача зазначеного товару. Вказані Довіреності були надіслані позивачеві за допомогою засобів електронного (факсимільного) зв'язку та, які в силу положень п. 6.8. Договору поставки, мають юридичну силу до моменту їх заміни оригіналами, що мало відбутись в день поставки.
Поряд з цим, за ствердженнями позивча, поставлений ним товар було прийнято відповідачем згідно п. 3.4. Договору без жодних зауважень щодо якісних і кількісних показників та претензій щодо ненадання будь-якого із товаросупровідних документів (в т.ч. таких, що підтверджують якість поставленого товару). Окрім того, позивачем було виписано та надано покупцеві при поставці відповідні Податкові накладні: порядк. №1 від 06.06.2014, порядк. №2 від 06.06.2014 (Податкова накладна порядк. №1 від 06.06.2014, згідно вимог законодавства (імпортний товар), зареєстрована в реєстрі виписаних податкових накладних).
Позивач наголосив, що зобов'язання щодо оплати поставленого товару було виконано відповідачем частково, лише на суму 11 000,00 грн.. В свою чергу, часткова оплата свідчить про фактичну поставку товару позивачем та його приймання відповідачем і відсутність у останнього претензій щодо якості та кількості поставленого товару.
ТОВ "ТК "Ланселот" стверджував, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення суми заборгованості у телефонному режимі.
В останнє позивач звернувся до відповідача з Листом-претензією вих. №109 від 07.11.2014 про погашення заборгованості в сумі 29 958,52 грн. у листопаді місяці 2014 року (що підтверджується Описом вкладення у цінний лист, Чеком про оплату поштового відправлення від 08.11.2014, Повідомленням про вручення поштового відправлення за № 02218 0223157 8 (а/с 28-30)). Разом з названою Вимогою позивач направив для підписання Акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.11.2014, також повторно на підписання відповідачеві було направлено Видаткові накладні, за якими 06.06.2014 було поставлено товар та відповідні Рахунки-фактури на оплату цього товару. В свою чергу, відповідачем на зазначений Лист-претензію відповіді не надано, борг не погашено.
З урахуванням вищенаведеного, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача борг у розмірі - 29958,52 грн., який відповідачем заперечується та не визнається.
Суд першої інстанції, проаналізувавши наявні у матеріалах даної справи докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено перелік та встановлено вимоги до змісту первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Місцевим господарським судом встановлено, що за період дії Договору поставки №23 з 02.01.2013 по 06.06.2014 згідно Видаткових накладних та Податкових накладних, які відповідають вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивачем TOBом "ТК "Ланселот" було поставлено, а відповідачем ПП "Київпродзбут" отримано товар на загальну суму 304 350,56 грн. з урахуванням ПДВ. Відповідачем за названий період з 02.01.2013 по 06.06.2014 товар оплачено повністю на загальну суму 304 350,56 грн., що підтверджується Банківськими виписками. (т. 2 а/с 6 - 114).
При цьому, судом першої інстанції звернуто увагу, що остання поставка товару, яку здійснив позивач перед спірною поставкою відбулась у січні 2014 року та згідно банківських виписок відповідачем до 06.06.2014 повністю оплачено отриманий товар у розмірі 304 350,56 грн..
ТОВом "ТК "Ланселот" зазначено, що 06.06.2014 відбулась поставка товару на загальну суму 40 958,52 грн.. Позивач стверджував, що сторони обмінялись первинними бухгалтерськими документами в електронному вигляді. Зокрема, за поясненнями Товариства, в електронному вигляді ним було надіслано Видаткові накладні №РН-0000015 від 06.06.2014, №РН-0000016 від 06.06.2014, а ПП "Київпродзбут" були надіслані позивачем Довіреність №261 від 06.06.2014 та Довіреність №262 від 06.06.2014.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Платіжних доручень №2268 від 13.08.2014, №2276 від 14.08.2014, №2340 від 05.09.2014, №2356 від 09.09.2014, №2386 від 16.09.2014, №2411 від 23.09.2014, 2476 від 15.10.2014 за період з 13.08.2014 по 15.10.2014 відповідачем ПП "Київпродзбут" було сплачено на користь позивача ТОВ "ТК "Ланселот" 11 000,00 грн.. (т. 2 а/с 87 - 93)
За приписом абз. 2 ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів, зокрема, електронно-числового підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя цієї ж статті).
За п. 6.8. Договору сторони визначили, що факсимільна копія договору та всі інші документи, що відносяться до даного договору, мають юридичну силу до моменту, поки не будуть замінені оригіналом.
Статтею 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до статті 8 названого Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Статтею 9 цього Закону визначено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та, у разі необхідності, з підтвердженням факту одержання таких документів.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Позивачем ТОВ "ТК "Ланселот" на підтвердження позовних вимог надано суду першої інстанції електронне листування між сторонами за період з 22.01.2013 по 05.09.2014, з якого вбачається, що з електронної адреси відповідача на електронну адресу позивача 10.06.2014 було направлено Довіреності на отримання матеріальних цінностей за №261 та за №262. (т. 1 а/с 75)
Поряд з цим, місцевим господарським судом взято до уваги Лист ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1850/26-51-10-33 від 17.02.2015, відповідно до якого ДПІ проведено аналіз податкової звітності з податку на додану вартість та згідно системи співставлення ПЗ-ПК встановлено: (т. 1 а/с 100)
«…ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" в декларації за червень 2014 року №9041588146 від 18.07.2014 задекларовано податкові зобов'язання з контрагентом ПП КИЇВПРОДЗБУТ" (код 23392445, 2651-ДПІ У ДАРНИЦЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДФС У М.КИЄВІ) на суму ПДВ 6 826,42 грн. Згідно Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2014 року №9041588273 від 18.07.2014 податкові зобов'язання по ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" сформовано за рахунок податкових накладних від 06.06.2014 року №1 на суму ПДВ 6 000,00 грн. та №2 - на суму 826,42 грн.
ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" (код 23392445) вищевказані взаємовідносини також буловідображено в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 15.07.2014 №9040354263 та додатку 5 від 15.07.2014 №9040354269. ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" сформовано та задекларовано податковий кредит по ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" на суму 6826,42 грн.»
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" при поставці товару надав відповідачеві Видаткові накладні: №РН-0000015 від 06.06.2014 на суму 36000,00 грн. та №РН-0000016 від 06.06.2014 на суму 4958,52 грн., а також виписав та надав покупцеві відповідні Податкові накладні: порядк. №1 від 06.06.2014, порядк. №2 від 06.06.2014.
В свою чергу, відповідач ПП "КИЇВПРОДЗБУТ" в порушення умов п. 3.1.3 Договору не надав (не повернув) постачальнику ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" накладні, підписані та оформлені належним чином після виконання постачальником (позивачем) зобов'язань з поставки товару. Також, відповідачем включено Податкові накладні №1 та №2 від 06.06.2014 до Реєстру виданих та отриманих Податкових накладних за червень 2014 та сформовано податковий кредит, а також виписано Довіреності на отримання товару, що підтверджується електронним листуванням між сторонами.
Крім того, протягом серпня - жовтня 2014 року відповідачем здійснено оплату товару на суму 11 000,00 грн. з призначенням платежу (оплата за крупу згідно Накладної №0000015 від 06.07.2014).
Разом з цим, місцевим господарським судом встановлено, що ніяких господарських взаємовідносин між сторонами у липні 2014 року не було, що може свідчити лише про те, що оплата протягом серпня-жовтня 2014 року відповідачем здійснювалась за товар отриманий 06.06.2014 за Видатковими накладними №РН-0000015 та №РН-0000016.
Серед іншого, судом першої інстанції встановлено і те, що за весь період дії Договору поставки № 23 від 02.01.2013 відповідачем здійснювались оплати отриманого товару без зазначення конкретних видаткових накладних та рахунків фактур.
Таким чином, з урахуванням вищевстановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно Видаткових накладних №РН-0000015 від 06.06.2014 на суму 36 000,00 грн. та №РН-0000016 від 06.06.2014 на суму 4958,52 грн., 06.06.2014 поставка товару між сторонами на загальну суму 40 958,52 грн. - відбулась. Таким чином, відповідно до умов п. 3.1.2. Договору відповідач повинен був у строк до 16.06.2014 розрахуватись за отриманий товар, тобто протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару.
Проте, всупереч умовам укладеного Договору і положенням ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, відповідач взяті на себе за Договором №23 від 02.01.2013 зобов'язання в повному обсязі не виконав, товар у визначений Договором строк оплатив лише на суму 11 000,00 грн., що підтверджується Платіжними дорученнями №2268 від 13.08.2014, №2276 від 14.08.2014, №2340 від 05.09.2014, №2356 від 09.09.2014, №2386 від 16.09.2014, №2411 від 23.09.2014, 2476 від 15.10.2014.
Виходячи з приписів ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем протягом розгляду даної справи у суді першої інстанції не було надано належних доказів на спростування позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи часткову оплату ПП "Київпродзбут" отриманого товару лише на суму 11 000,00 грн., приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання стосовно оплати товару в повному обсязі, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення залишку основного боргу у сумі 29 958,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
При цьому, місцевим господарським судом відхилено доводи відповідача щодо помилкового формування та декларування податкового кредиту по ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" на суму 6 826,42 грн., з огляду на наступне.
Згідно п. 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
З наведених законодавчих приписів та обставин справи очевидно, що наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності платника податків, є визначальною, підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту. Адже наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу суб'єкта господарювання, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Включення до податкового кредиту суми ПДВ за відсутності факту здійснення господарської операції є, по суті, штучним створенням у податковому обліку з ПДВ від'ємної різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що включення ПП "Київпродзбут" податкового кредиту по ТОВ "ТК "ЛАНСЕЛОТ" на суму 6 826,42 грн. є підтвердженням реальності господарської операції, проведеної між сторонами. З огляду на викладене, судом не взято до уваги доводи ПП "Київпродзбут" щодо подання 29.01.2015 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого зменшено податковий кредит на суму 6 826,00 грн. по контрагенту ТОВ "ТК "Ланселот", що було зроблено відповідачем вже після порушення провадження у даній справі.
Серед іншого, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 190,28 грн. за період з 16.06.2014 по 15.12.2014, штрафу у сумі 8 191,70 грн. та 3% річних у розмірі 532,29 грн. за період з 16.06.2014 по 15.12.2014.
За п. 4.2. Договору поставки сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання однією із сторін зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 1 (одного) % , але не менше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Ознайомившись з розрахунком пені, визначеним позивачем, суд першої інстанції зауважив, що пеня за прострочення оплати отриманого товару за договором, розрахована позивачем без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України, отже, період за який було нараховано позивачем пеню, є невірним.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач мав оплатити заборгованість у строк до 16.06.2014, а отже відповідно пеня нараховується з наступного дня, тобто з 17.06.2014 та з урахуванням часткових оплат. Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені, який підлягає задоволенню складає 3 821,46 грн..
Щодо вимоги позивача про стягнення з ПП "Київпродзбут" штрафу у розмірі 8 191,70 грн., пред'явленого на підставі у п. 4.3. Договору, судом першої інстанції відзначено таке.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Разом з тим, сторонами у договорі передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.
За таких обставин, судом першої інстанції, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, визнано обґрунтованим та арифметично вірним розрахунок штрафу в сумі 8191,70 грн., внаслідок чого позов в цій частині задоволено у визначеному позивачем розмірі.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 532,29 грн. 3 % річних, місцевим господарським судом відзначено таке.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Місцевим господарським судом зазначено, що стягнення 3% річних за період з червня 2014 по грудень 2014 року, здійснено без урахування вимог частини другої статті 530 ЦК України - з 16.06.2014, а не з 17.06.2014, (тобто відлік періоду обрахування починається на наступний день після кінцевої дати поставки товару) та не враховано здійснені часткові оплати боргу. Таким чином, враховуючи вищевикладене, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 474,36 грн.
Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: 20 958,52 грн. - основного боргу, 3821,46 грн. - пені, 8181,70 грн. - штрафу та 474,36 грн. 3% річних.
Відповідач ПП "Київпродзбут" у доводах апеляційного оскарження наголошує на тому, що надані позивачем Видаткові накладні №РН-0000015 від 06.06.2014 та від 06.06.2014 №РН-0000016 не можуть слугувати доказами поставки товару за Договором поставки №23 від 02.01.2013 на загальну суму 40 958,52 грн., оскільки останні підписані позивачем в односторонньому порядку та не містять підпису відповідача. Також відповідач заперечує і факт видачі Довіренностей від 06.06.2014 № 261, № 262 на отримання товару від позивача, наголошує, що вони не підписувались директором підприємства ПП "Київпродзбут". Серед іншого, скаржник наголошує і на тому, що перераховані відповідачем кошти в сумі 11 000,00 грн. є оплатою за крупу, яка мала поставлятися за іншою Видатковою накладною №0000015, яка датована від 06.07.2014, а не за Видатковими накладними №РН-0000015 від 06.06.2014. та №РН-0000016 від 06.06.2014, як на тому наполягає позивач. Таким чином, за ствердженнями скаржника, здійснена ним оплата у розмірі 11 000,00 грн. не є частковою оплатою за спірними Видатковими накладними №РН-0000015 від 06.06.2014. та №РН-0000016 від 06.06.2014, та, в свою чергу, є «авансом за непоставлену продукцію», зокрема передоплатою за поставку товару у майбутньому.
Тобто, апеляційні зауваження ПП "Київпродзбут", зводяться до його стверджень про те, що товар за Видатковими накладними №РН-0000015 від 06.06.2014. та №РН-0000016 від 06.06.2014 не поставлявся позивачем, а тому відповідно і за відповідачем відсутній борг по даній справі.
В свою чергу, позивач ТОВ "Торгівельна компанія "Ланселот", заперечуючи вищенаведені доводи відповідача, наголошує на тому, що на виконання умов Договору поставки №23 від 02.01.2013 в червні 2014 ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 40 958, 52 грн., що підтверджується Видатковими накладними №РН-0000015 від 06.06.2014 та №РН-0000016 від 06.06.2014. З метою отримання товару, відповідачем було видано Довіреність №261 від 06.06.2014 та Довіреність №262 від 06.06.2014. При цьому, вказані товари за названими Видатковими накладними було отримано відповідачем згідно п. 3.4. Договору за відсутності будь-яких зауважень. Позивач наголошує на тому, що відповідачем лише частково було оплачено вартість поставленого товару на суму - 11 000,00 грн., а тому, у даному випадку, часткова оплата товару підприємством свідчить про фактичну його поставку і відсутність у останнього претензій щодо його якості та кількості поставленого товару. Натомість, стверджує позивач, жодного авансу від відповідача він не отримував, оскільки за Договором поставки товару № 23 від 02.01.2013 не передбачено здійснення передоплати за непоставлену продукцію.
Взявши до уваги доводи та заперечення обох сторін, розглянувши матеріали справи, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що наведені доводи апеляційного оскарження відповідача базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися у суді першої інстанції, яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим судовим рішенням.
Колегія суддів вважає за важливе звернути увагу і на те, що за розділом 3 Договору поставки визначено «умови приймання товару та обов'язки покупця», зокрема пунктами 3.1.2, 3.1.3, 3.3, 3.4, 3.7 передбачено порядок розрахунків за отриманий товар.
Дослідивши умови Договору поставки № 23 від 02.01.2013 колегія суддів звертає увагу, що за цим Договором не передбачено сплату авансу за непоставлений товар, а тому доводи відповідача в цій частині визнає безпідставними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає обґрунтованими ствердження позивача, що оплата відповідачем товару на суму 11 000,00 грн., що підтверджується Платіжними дорученнями №2268 від 13.08.2014, №2276 від 14.08.2014, №2340 від 05.09.2014, №2356 від 09.09.2014, №2386 від 16.09.2014, №2411 від 23.09.2014, 2476 від 15.10.2014 за Договором поставки поставки № 23 від 02.01.2013 розцінюється, як схвалення цього Договору поставки та вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання безпосередньо шляхом здійснення часткової оплати, а отже є підставою для належного виконання обов'язків передбачених умовами вказаного Договору.
Аналогічна правова позиція щодо схвалення договору у зв'язку з його частковою оплатою викладена у Постанові Вищого Господарського суду від 17.03.2014 № 917/1038/13.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача відповідача ПП "Київпродзбут" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу відповідача ПП "Київпродзбут" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 № 910/939/15-г залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 № 910/939/15-г набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 № 910/939/15-г може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.
Матеріали справи № 910/939/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Т.В. Ільєнок
Судді А.І. Мартюк
М.Л. Яковлєв