02.02.2016 року Справа № 904/6810/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.
секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №1 від 23.07.2015 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 10.08.2015 р.;
від третьої особи: ОСОБА_3, представник, довіреність № 02 від 11.01.16 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року у справі № 904/6810/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош", с. Єлизаветівка, Петриківський район, Дніпропетровська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про визнання права власності,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року (судя ОСОБА_5І.) в задоволенні позову про визнання права власності на придбане за договором купівлі - продажу від 05 липня 2011 року майно у вигляді телекомунікаційного обладнання відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що позивач не довів, що він є власником товару, щоб звернутись із вимогою до суду про визнання права власності на придбаний товар на підставі ст.392 Цивільного кодексу України, оскільки він ані за законом, ані за договором не набув ще права власності на визначений ним товар. За ст.392 Цивільного кодексу України до суду про визнання права власності може звернутись особа, яка є власником майна і право на це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, позивач його оскаржує на предмет невідповідності його нормам матеріального права.
Позивач стверджує, що ним повністю були виконані обов'язки щодо сплати відповідачу певної суми за товар відповідно до умов договору купівлі - продажу від 05 липня 2011 року, проте відповідач не передав товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс", навіть після залишення без змін рішення господарського суду від 05 березня 2012 року по справі №23/5005/13/2012 постановою апеляційної інстанції від 15 травня 2012 року, на підставі чого було видано наказ господарським судом від 22 травня 2012 року та постанову відділу виконавчої служби про надання відповідачу строку до 05 червня 2012 року на добровільне виконання наказу суду. Не погоджується, з висновками господарського суду стосовно того, що у позивача не виникло права власності на спірний товар, оскільки умовами договору право власності переходить до покупця з моменту передачі товару.
Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року у даній справі та визнати за ним право власності на придбане за договором купівлі - продажу від 05 липня 2011 року майно.
05 листопада 2015 року ухвалою суду по справі №904/6810/15 апелянту Товариству з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року у даній справі, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" прийнято до розгляду, який призначено на 01 грудня 2015 року на 10:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2015 року розгляд справи, який був призначений на 01 грудня 2015 року, відкладався до 22 грудня 2015 року, у зв'язку з лікарняним головуючого судді Джихур О.В. (доповідача) по справі, 22 грудня 2015 року розгляд справи відкладено до 19 січня 2016 року та до 02 лютого 2016 року.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено ОСОБА_4 відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, який зобов'язано надати письмові пояснення з приводу примусового виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року у справі №23/5005/13/2012, підстав закінчення виконавчого провадження.
В судовому засіданні 02 лютого 2016 року представник ОСОБА_4 відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції пояснив, що 29 травня 2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" обладнання зазначене в Додатку №1 до договору купівлі- продажу від 05 липня 2011 року, згідно акту державного виконавця від 19 липня 2012 року обладнання, яке підлягає поверненню стягувачу за адресою вул. Квітів, 9 у м. Дніпродзержинську відсутнє. 16 жовтня 2013 року проведено опис та арешт майна боржника, а саме -мережі кабельного телебачення у селищі Дніпробуд та оптоволоконний кабель, який знаходиться в каналізації Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", експертна оцінка цього майна становила 300 514, 00 грн. Представник ДВС пояснив, що спірне майно встановлено в телекомунікаційне обладнання, і його демонтаж потребує значних зусиль.
Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що право власності на придбаний за договором купівлі - продажу товар до позивача не перейшло і звернення позивача з відповідним позовом є необґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 05 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати належний йому товар (телекомунікаційне обладнання) у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.
Відповідно до п.3.1. договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 60 днів з моменту оплати за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Квітів, 9.
Згідно п.3.2. договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.
Позивач зазначає, а відповідач не заперечує, що повністю сплатив за товар, але відповідач до цього часу товар не передав.
Невиконання умов договору з боку продавця змусило покупця звернутись до суду з позовом про зобов'язання продавця передати оплачене позивачем (покупцем) телекомунікаційне обладнання.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року у справі №23/5005/13/2012 позов задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" оплачене Товариством з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" обладнання, зазначене у Додатку № 1 до договору купівлі - продажу від 05 липня 2011 року.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош" рішення суду не виконало і виконавче провадження з приводу примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року №23/5005/13/2012 було закінчено через неможливість виконання рішення без участі боржника згідно п.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.26-27).
Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" з позовом про визнання права власності на майно, яке є предметом договору купівлі- продажу від 05 липня 2011 року і зазначено в переліку №1 до вказаного договору (а.с.11).
Позовні вимоги обґрунтовані статтями 386, 392 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 334 Цивільного кодексу України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Пункт 3.2 договору купівлі- продажу від 05 липня 2011 року відтворює норми ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України, зокрема перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.
Матеріали справи свідчать і це не спростовується сторонами, що товар за договором від 05 липня 2011 року покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" не був переданий продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош". Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2012 року у справі №23/5005/13/2012, яке залишено без змін Дніпропетровським апеляційним господарським судом постановою від 15 травня 2012 року про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Черемош" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс" оплачене обладнання згідно додатку №1 до договору купівлі- продажу від 05 липня 2011 року боржником не виконано.
Згідно ч.1 ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, за вказаною нормою позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по -перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по -друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах.
Права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.
В даній справі спір щодо права власності на майно виник між позивачем та відповідачем як сторонами за договором купівлі- продажу від 05 липня 2011 року, що виключає можливість захисту порушеного права у спосіб, обраний позивачем.
Наведений висновок підтверджується й правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в Постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року №3-191гс14.
Втім, якщо погодитися з доводами апелянта, то апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що у нього виникло право власності на спірне обладнання, передплачене ним за договором купівлі- продажу від 05 липня 2011 року, за вказаним договором позивач отримав лише право на набуття права власності на товар, який підлягав передачі, а не само право власності на цей товар.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апелянта виходячи з наступного.
Дійсно, ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема належить визнання права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При вирішенні спору судами встановлено, що за умовами договору купівлі -продажу від 05 липня 2011 року право власності на товар у позивача не виникло, а відтак відсутні підстави для звернення до суду з відповідним способом захисту права.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року відповідає діючому законодавству, судом досліджено повністю обставини справи, підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року у справі № 904/6810/15 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телесервіс", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М.Виноградник
Суддя Г.К. Дмитренко
(Дата підписання постанови в повному обсязі 04.02.16 р.)