ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.01.2016Справа №910/19046/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ
Україна»
2. Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1
1) Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Житомиробленерго»
2) Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго»
3) Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Рівнеобленерго»
4) Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Севастопольенерго»
про стягнення 60 721 711,12 доларів США, що еквівалентно 1 336 783 855,45 грн.
Головуючий суддя Андреїшина І.О.
Суддя Головіна К.І.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Козленко О.В. за довіреністю № 000440/14 від 25.06.2014 р.
від відповідача-1: Зубченко С.М. за довіреністю № 104/0/17-15 від 20.08.2015 р.
від відповідача-2: не з'явився
від третіх осіб: не з'явилися
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про солідарне стягнення 60 721 711,12 доларів США, що еквівалентно 1 336 783 855,45 грн. заборгованості за договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р. про відкриття кредитної лінії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/19046/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представники сторін у судове засідання 02.09.2015 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.07.2015 р., які підтверджують отримання позивачем 30.07.2015 р., а відповідачами - 31.07.2015 р. відповідно ухвали про порушення провадження у даній справі, вимог ухвали суду не виконали, відповідач-2 про причини неявки не повідомив.
Через відділ діловодства суду 31.08.2015 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направлення уповноваженого представника позивача у судове засідання.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
Через відділ діловодства суду 01.09.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що на сьогоднішній день активно тривають тристоронні переговори між позивачем та відповідачами у даній справі, щодо позасудового вирішення питання, що є предметом позовних вимог.
Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 р. відкладено розгляд справи до 23.09.2015 р., зважаючи на неявку представників сторін у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 23.09.2015 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали та 23.09.2015 р., від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із здійсненням тристоронніх переговорів між сторонами щодо позасудового вирішення питання, що є предметом позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2015 р. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, підтвердив, що станом на 23.09.2015 р. переговори щодо позасудового врегулювання спору тривають.
Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2016 р. заперечень проти задоволення даного клопотання не навів.
Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Через відділ діловодства суду 23.09.2015 р. від ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» надійшло клопотання про залучення до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго», оскільки останнє є поручителем за договором поруки № 10-П/13 від 28.02.2013 р., укладеним між товариством та позивачем - ПАТ «Альфа-Банк» в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., укладеним між ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та ПАТ «Альфа-Банк». Також до Господарського суду Житомирської області від ПАТ «Альфа-Банк» подано позов до ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» про стягнення 1 336 783 855,45 грн. за договором поруки № 10-П/13 від 28.02.2013 р., укладеним між товариством та позивачем - ПАТ «Альфа-Банк» в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., укладеним між ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та ПАТ «Альфа-Банк».
Представники сторін заперечень проти задоволення даного клопотання не навели та подали клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі в даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Житомиробленерго».
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Житомиробленерго».
Розглянувши клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.201 р. відкладено розгляд справи до 23.09.2015 р., зважаючи на клопотання представника відповідача, неявку представників відповідача в призначене судове засідання, невиконанням відповідачами вимог ухвали суду та в зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи.
Через відділ діловодства суду 07.10.2015 р. від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог, від відповідача-1 та від третьої особи надійшли клопотання про зупинення провадження у даній справі № 910/19046/15 до розгляду справи № 910/26066/15 за позовом ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання укладеними угод, що знаходиться в провадженні Господарського суду м. Києва.
У судовому засіданні 07.10.2015 р. представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь позивача 83 002 825,03 дол. США з повернення кредиту та сплати процентів і 126 237 566,60 грн., просив прийняти її до розгляду.
Представник відповідача заперечив проти заяви про збільшення розміру позовних вимог та підтримав заяву про зупинення провадження у справі, просив її задовольнити.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд не прийняв її до розгляду, оскільки позивачем збільшено позовні вимоги, проте не додано доказів доплати судового збору.
Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у справі.
Господарський суд міста Києва, розглянувши клопотання відповідача та третьої особи про зупинення провадження у справі № 910/19046/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/26066/15 за позовом ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання укладеними угод, відхиляє його з наступних підстав.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Згідно з п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Обставини, які будуть встановлені рішенням Господарського суду міста Києва № 910/26066/15 не можуть вплинути на розгляд та вирішення справи № 910/19046/15.
Крім того, Господарський суд міста Києва у даному складі вправі також дослідити питання дійсності укладення угод.
Інших обставин, які б свідчили про неможливість розглядати дану справу, господарським судом не встановлено.
За таких обставин, господарський суд залишив без задоволення клопотання відповідача та третьої особи про зупинення провадження у справі № 910/19046/15.
Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, для надання йому можливості представити суду додаткові угоди до договору.
Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 07.10.2015 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 28.09.2015 р., які підтверджують отримання відповідачем-2 01.10.2015 р., а третьою особою - 30.09.2015 р. відповідно ухвали про відкладення розгляду справи, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 р. відкладено розгляд справи до 12.10.2015 р., зважаючи на клопотання представника відповідача-1, неявку представників відповідача-2 та третьої особи у призначене судове засідання, невиконанням відповідачами та третьою особою вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.10.2015 р. від Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» надійшло клопотання про залучення ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; також від відповідача надійшло клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Рівнеобленерго» та Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Севастопольенерго» третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки останні є поручителями за договорами поруки № 11-П/13 від 07.03.2013 р., № 258-П/13 від 08.10.2013 р. та № 09-П/13 від 26.02.2013 р., укладеним між товариством та позивачем - ПАТ «Альфа-Банк» в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., укладеним між ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та ПАТ «Альфа-Банк».
Крім того, через відділ діловодства суду 12.10.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача додаткових доказів у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2015 р. повідомив, що ним щойно подано через відділ діловодства суду клопотання про уточнення позовних вимог, зазначив, що позивачем здійснено доплату судового збору та просив прийняти дане клопотання до розгляду.
Розгляд даного клопотання відкладено на наступне судове засідання, оскільки наразі даний документ відсутній в матеріалах справи.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 12.10.2015 р. підтримав клопотання про залучення третіх осіб та про витребування доказів у позивача.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 12.10.2015 р. підтримав клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб до участі в справі та про витребування доказів у позивача.
Представник ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» в даному судовому засіданні підтримав клопотання про залучення ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до участі у справі третьою особою, просив його задовольнити; також підтримав клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі третіх осіб та про витребування додаткових доказів у позивача.
Представник відповідача-2 підтримав клопотання ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго», просив його задовольнити.
Представник позивача проти клопотання про залучення до участі третіх осіб заперечив; проти клопотання про витребування доказів заперечень не навів.
Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі в даній справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго», Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Рівнеобленерго» та Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Севастопольенерго».
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго», Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Рівнеобленерго» та Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Севастопольенерго».
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Розглянувши дане клопотання, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, задовольнив клопотання представника відповідача щодо витребування доказів у позивача.
У судовому засіданні 12.10.2015 р., дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва встановив, що дана категорія справи є складною, оскільки з аналогічних спорів є протилежна судова практика, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду в колегіальному складі. Крім того, дослідженню, оцінці та винесенню правомірного рішення підлягає значна кількість доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
13.10.2015 р. повторним автоматичним розподілом справ визначено для розгляду справи № 910/19046/15 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Андреїшина І.О., суддя Головіна К.І., Пригунова А.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 р. вищевказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2015 р., зобов'язано сторін надати додаткові докази у справі.
Через відділ діловодства суду 09.12.2015 р. від третіх осіб надійшли клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку із укладенням між позивачем та відповідачем додаткової угоди № 9 до договору про відкриття кредитної № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., умовами якої визначено розмір та порядок сплати процентів та пені. 01.12.2015 р. між позивачем та третіми особами, як поручителями в забезпечення зобов'язань відповідача за даним кредитним договором укладено додаткову угоду № 2 до договорів поруки, зміст якої свідчить про підтвердження згоди третіх осіб на укладення додаткових угод ПАТ «Альфа-Банк» та третіх осіб.
У судовому засіданні 09.12.2015 р. представники сторін подали спільне клопотання про припинення провадження у справі, просили його задовольнити.
Представники третіх осіб у судове засідання 09.12.2015 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 р. відкладено розгляд справи до 16.12.2015 р., для дослідження доказів у справі та для вирішення клопотань сторін та третіх осіб.
Через відділ діловодства суду 16.12.2015 р. від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити позовну заяву без розгляду, у зв'язку із неможливістю позивачем надати документи на вимогу ухвал суду.
Розглянувши клопотання представників сторін та третіх осіб про припинення провадження у справі, суд не знайшов підстав для їх задоволення, оскільки обставини, викладені у цій заяві, не є підставою для припинення провадження у справі відповідно до норм чинного законодавства.
Представники сторін у судовому засіданні 16.12.2015 р. просили суд, залишити позовну заяву без розгляду.
Ознайомившись із заявою позивача про залишення позову без розгляду, Господарський суд міста Києва в її задоволенні відмовив, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду, як за заявою позивача.
Представники третіх осіб у дане судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 р. відкладено розгляд справи до 22.12.2015 р., для дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 22.12.2015 р. представники сторін подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з веденням сторонами спільних переговорів щодо укладення мирової угоди, у зв'язку з чим просили продовжити строк вирішення спору.
Розглянувши клопотання представників сторін, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах, перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, для дослідження доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 22.12.2015 р. розгляд справи відклав на 27.01.2016 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду: угоду про внесення змін № 3 до додаткової угоди № 1 від 28.03.2013 р. (про надання траншу) до договору про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., укладену між ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та ПАТ «Альфа-Банк» 30.04.2015 р., щодо зміни графіку повернення траншів; додаткову угоду № 8 до договору про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., укладену між ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та ПАТ «Альфа-Банк» 30.04.2015 р., щодо порядку сплати процентів за користування кредитною лінією; документи, що підтверджують суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., зокрема, належним чином засвідчені банківські виписки, що містять інформацію про дати та суми коштів, сплачених ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» на погашення кредиту; докази направлення на адреси третіх осіб копії позовної заяви з доданими до неї документами; інформацію з письмовими поясненнями стосовно правових відносин щодо всіх поручителів за кредитним договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012, укладеним між ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та ПАТ «Альфа-Банк» та судових процесів щодо них; оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні. Крім того, даною ухвалою суд повторно зобов'язав учасників судового процесу надати певні документи та пояснення, які витребовувались судом, але не були надані..
27.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.
Розглянувши дане клопотання про припинення провадження у справі № 910/19046/15, господарський суд відмовив, оскільки аналогічні клопотання вже подавались у даній справі, та з підстав викладених в ухвалах суду в даній справі, в їх задоволенні було відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні 27.01.2016 р. пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Представники відповідач-2 та третіх осіб у судове засідання 27.01.2016 р. не з'явились, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконали.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
У судовому засіданні 27.01.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
Між Публічним акціонерним товариством «Алфа-Банк» (надалі - кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» (надалі - позичальник, боржник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р. (надалі - кредитний договір).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами кредитного договору, з урахуванням подальших змін та доповнень до нього, банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію, а позичальник зобов'язався використати кредитні кошти за встановленою метою, своєчасно повернути суму кредиту, сплатити проценти та виконувати інші обов'язки, передбачені договором.
На виконання кредитного договору, відповідно до додаткової угоди № 1 від 28.03.2013 р. до договору про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04..07.2012 р. (про надання траншу), банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 80 000 000,00 доларів США в межах встановленого ліміту та встановив порядок погашення заборгованості.
Позивач пояснив суду, що в порушення вимог кредитного договору позичальник не виконував взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за користування коштами, у зв'язку з чим банк 24.06.2015 р. направив позичальнику та поручителям вимогу про дострокове виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р.
Станом на 20.07.2015 р. заборгованість за кредитним договором складає 60 721 711,12 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 20.07.2015 р. 1 201,4924 грн. за 100 доларів США, становить 1 336 783 855,45 грн., з яких:
- заборгованість по кредиту - 46 829 260,00 доларів США;
- прострочена заборгованість по кредиту - 29 268 300,00 доларів США;
- заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 5 735 464,18 доларів США;
- строкова заборгованість по процентах за користування кредитом - 502 032,51 доларів США;
- прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом - 6 403 232,52 доларів США;
- заборгованість по пені за прострочення сплати процентів - 1 251 721,90 доларів США.
Пунктами 1.1., 6.2., 10 кредитного договору чітко передбачені обов'язки позичальника щодо належної та вчасної сплати позичальником всіх сум, що підлягають сплаті за кредитним договором.
26.02.2013 р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Кіровоградобленерго» (надалі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 08-П/13 (надалі - договір поруки), за умовами якого поручитель поручився за виконання боржником своїх обов'язків, що випливають з кредитного договору.
У відповідності до п. 2.1. договору поруки, за цим договором поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (договору про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04..07.2012 р.) або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:
- обов'язок повернути банку наданий згідно з основним договором кредит шляхом повернення кожного траншу у валюті, в якій його надано та у строки, визначені в основному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не можу перевищувати строк дії кредитної лінії;
- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною, у наступному розмірі: 30 % річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 12, % річних за користування частиною кредиту. Наданою у доларах США, та 15 % річних за користування частиною кредиту, наданою у євро, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки, визначені в основному договорі;
- обов'язок сплачувати банку комісію у розмірі і строки, визначені в основному договорі;
- обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення,сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обв'язки, що передбачені основним договором або випливають з нього;
- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Згідно з п. 3.1. договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Передбачена п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у п. 2.1. цього договору (п. 3.2. договору поруки).
За таких обставин, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про солідарне стягнення 60 721 711,12 доларів США, що еквівалентно 1 336 783 855,45 грн. заборгованості за договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р. про відкриття кредитної лінії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між Публічним акціонерним товариством «Алфа-Банк» (надалі - кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» (надалі - позичальник, боржник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р. (надалі - кредитний договір).
За умовами кредитного договору, з урахуванням подальших змін та доповнень до нього, банк відкрив позичальнику мультивалютну кредитну лінію, а позичальник зобов'язався використати кредитні кошти за встановленою метою, своєчасно повернути суму кредиту, сплатити проценти та виконувати інші обов'язки, передбачені договором.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу, вони мають бути передбачені законом або договором.
У відповідності до п. 6.2. кредитного договору, за несвоєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань повністю або частково, позичальник сплачує банку пеню за кожний день порушення грошових зобов'язань виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент такої сплати від суми простроченого / несвоєчасно сплаченого платежу.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1 і 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
26.02.2013 р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Кіровоградобленерго» (надалі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 08-П/13 (надалі - договір поруки), за умовами якого поручитель поручився за виконання боржником своїх обов'язків, що випливають з кредитного договору.
У відповідності до п. 2.1. договору поруки, за цим договором поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (договору про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04..07.2012 р.) або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому:
- обов'язок повернути банку наданий згідно з основним договором кредит шляхом повернення кожного траншу у валюті, в якій його надано та у строки, визначені в основному договорі та/або додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не можу перевищувати строк дії кредитної лінії;
- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною, у наступному розмірі: 30 % річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях, 12, % річних за користування частиною кредиту. Наданою у доларах США, та 15 % річних за користування частиною кредиту, наданою у євро, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки, визначені в основному договорі;
- обов'язок сплачувати банку комісію у розмірі і строки, визначені в основному договорі;
- обов'язок у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення,сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обв'язки, що передбачені основним договором або випливають з нього;
- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Згідно з п. 3.1. договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Передбачена п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у п. 2.1. цього договору (п. 3.2. договору поруки).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.12 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Господарським судом встановлено, що 23.06.2015 р. позивач направив вимогу про дострокове виконання зобов'язань на підставі п. 11.5., 9.1. кредитного договору, яка не була виконана ані відповідачем-1, ані відповідачем-2 у вказаний строк, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
01.12.2015 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» укладено угоду про внесення змін № 4 до договору про відкриття кредитної № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., умовами якої визначено обов'язок ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна», як позичальника повернути кредитні кошти (транш) частинами, починаючи з 31.03.2016 р., а повернення траншу або його частини до настання 31.03.2016 р. вважатиметься достроковим.
01.12.2015 р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» укладено додаткову угоду № 9 до договору про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р., умовами якої визначено розмір та порядок сплати процентів та пені.
01.12.2015 р. ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «ЕК «Севастопольенерго», як поручителем в забезпечення зобов'язань ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» за кредитним договором № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р. укладено додаткову угоду № 2 до договору поруки № 09-П/13 від 26.02.2013 р., зміст якої свідчить про підтвердження згоди ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» на укладення додаткових угод ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна».
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість вимог позивача, оскільки, з урахуванням умов, вищезазначених укладених додаткових угод між ПАТ «Алфа-Банк» та ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна», станом на день звернення позивача з позовом до суду та розгляду справи, заборгованість ТОВ «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» за договором про відкриття кредитної лінії № 19-МВ/12 від 04.07.2012 р. відсутня.
За таких обставин, господарський суд визнає позовні вимоги передчасними і оскільки строк виконання зобов'язання не настав, відмовляє в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕЙШНЛ Україна» та Публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» повністю.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 01.02.2016 р.
Головуючий суддя І.О. Андреїшина
Суддя К.І. Головіна
Суддя А.Б. Пригунова