ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2016Справа №910/32406/15
За позовом Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах
держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової
частини НОМЕР_1
До Корпорації «Таско»
Про стягнення 13 075,64 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від прокуратури Тимко В.В. - посвідчення № 036200 від 10.11.2015
від позивача-1 Ніколова Н.В. - по дов. № 220/819/д від 30.12.2015
від позивача-2 Герасименко Н.В. - по дов. № 3 від 04.01.2016
від відповідача Полонська А.Б. - по дов. № 05 від 15.01.2016
Суть спору :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 до Корпорації «Таско» про стягнення 13 075,64 грн., з яких: 12 637,67 грн. основного боргу, 437,97 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору відповідального зберігання № 191/ОРІС від 24.12.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2015 порушено провадження у справі № 910/32406/15 та призначено справу до розгляду на 26.01.2016.
Позивач-1 у поданих 26.01.2016 до відділу діловодства суду поясненнях позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.
Позивачем-1 26.01.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання № 278 від 25.01.2016, в якому просить розглядати справу без участі представника позивача-2 та повідомив, що сума основного боргу в розмірі 12 637,67 грн. відповідачем сплачено згідно виписки по рахунках станом на 14.01.2016 та 16.01.2016.
Відповідач у поданому 26.01.2016 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує повністю посилаючись на те, що суму основного боргу в розмірі 12 637,67 грн. відповідач перерахував позивачу-2 14.01.2016 згідно платіжних доручень №№ 986,987, 988. Вимоги про стягнення 437,97 грн. пені вважає безпідставними, оскільки ані умовами договору ані спеціальним законом не визначено штрафні санкції за порушення даних правових відносин.
В судовому засіданні 26.01.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.02.2016.
Від позивача-1 29.01.2016 до відділу діловодства суду надійшло клопотання № 278 від 25.01.2016, в якому просить розглядати справу без участі представника позивача-2 та повідомив, що сума основного боргу в розмірі 12 637,67 грн. відповідачем сплачено згідно виписки по рахунках станом на 14.01.2016 та 16.01.2016.
Прокуратура в судовому засіданні 02.02.2016 позовні вимоги підтримала повністю.
Позивач-1 в судовому засіданні 02.02.2016 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.
Позивач-2 в судовому засіданні 02.02.2016 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 02.02.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 02.02.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
24.12.2013 між Корпорацією «Таско» (поклажодавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 191/ОРІС (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умова, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору 285 068 одиниць 23 мм патрони з осколково-фугасно-запалювальним снарядом УОФ7 (майно).
Згідно з 1.2. договору адреса зберігання Військова частина НОМЕР_1 , 30014 с. Цвітоха Славутського району, Хмельницької області.
Спір виник в зв'язку з тим, що прокуратурою встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної сплати наданих послуг зберігання майна за квітень-червень 2015 року, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем-2 в розмірі 12 637,67 грн., а також за несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пеня 437,97 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до п. 7.2. договору строк дії договору встановлений до 31.12.2014.
Додатковою угодою № 1 від 30.01.2015 продовжено дію договору до 31.12.2015.
Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Відповідно до п. 1.3. договору приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору 285 068 одиниць 23 мм патрони з осколково-фугасно-запалювальним снарядом УОФ7.
Відповідно до п. 4.1. договору плата за зберігання майна становить 36,06 грн. за 1 тону та підлягає сплаті на користь зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок протягом 30 днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами договору наступні акти виконаних робіт: № 50 від 07.05.2015 на суму 4 438,17 грн.; № 54 від 08.06.2015 на суму 4 438,17 грн.; № 66 від 02.07.2015 на суму 3 761,33 грн.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати в повному обсязі вартості наданих послуг зберігання за квітень-червень 2015 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка на момент звернення прокуратури з позовом до суду становила 12 637,67 грн.
Проте, позивачем-2 подано банківську виписку та відповідачем подано платіжні доручення №№ 986, 987, 988 від 14.01.2016, які свідчать про сплату боргу за зберігання майна в загальному розмірі 12 637,67 грн.
Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.
Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані сторонами докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 12 637,67 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 437,97 грн. пені слід зазначити наступне
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги зберігання не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення поклажодавцем умов договору в частині строків проведення оплати за виконані роботи.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги прокуратури про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 437,97 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з прокуратури та відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 12 637,67 грн. припинити.
2. В іншій частині в позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Військової прокурори Рівненського гарнізону (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 227д) в дохід Державного бюджету України (за реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 47 (сорок сім) грн. 80 коп. судового збору.
4. Стягнути з Корпорації «Таско» (04119, м. Київ, вул. Ярославська, 5/2Б, код ЄДРПОУ 22866094) в дохід Державного бюджету України (за реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 1 177 (одна тисяча сто сімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.
Повне рішення складено 03.02.2016.
СуддяВ.В.Сівакова