ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.01.2016Справа №910/30786/15
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом Київського національного музею російського мистецтва
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея"
про стягнення 4 354,14 грн.
Представники сторін:
від позивача: Вінніченко Т.В. - представник за довіреністю № 1/16-5а від 18.01.2016 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Київського національного музею російського мистецтва до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея" про стягнення 4 354,14 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.11.2014 року між позивачем та відповідачем укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти № 77-462-16.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується у 2015 році поставити замовнику товар, зазначений в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору 5 149,53 грн. Позивач виконав умови договору та здійснив оплату за товар у сумі 5 149,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 217 від 06.11.2014 року.
Відповідачем частково поставлено товар, вартість непоставленого товару складає 3 640,48 грн.
Позивач також нарахував відповідачеві проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 324,33 грн. та штрафні санкції відповідно до умов договору у сумі 389,33 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення з відповідача загалом 4 354,14 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.12.2015 року.
У судове засідання 21.12.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 08.12.2015 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2015 року розгляд справи перенесено на 25.01.2016 року.
Представник відповідача в судове засідання 25.01.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.12.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 256, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08.12.2015 є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
05.11.2014 року між позивачем та відповідачем укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти № 77-462-16.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується у 2015 році поставити замовнику товар, зазначений в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити товар.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: видання періодичні. Кількість товарів зазначені в специфікації (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору 5 149,53 грн.
До договору було надано замовлення № 37659 на поставку 7 комплектів періодичних видань протягом 1 півріччя 2015 року нав суму 5 149,53 грн.
Відповідно до ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 року.
Позивач виконав умови договору та здійснив оплату за товар у сумі 5 149,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 217 від 06.11.2014 року та випискою з банківського рахунку, відповідно до якого оплата на вказану суму здійснена як передплата за періодичні видання згідно замовлення № 37659.
Відповідач частково виконав зобов'язання за договором. Відповідачем не поставлені, а позивачем не отримані видання на загальну суму 3 640,48 грн.
Відповідно до п. 6.3.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом від 24.06.2015 року за № 345 відповідач повідомив про тимчасові проблеми та можливі збої в поставці періодичних видань. 06.07.2015 року за № 1/252-5а позивач відправив відповідачеві претензію з проханням оплатити заборгованість. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскального чеку КМД УДППЗ «Укрпошта» від 07.07.2015 року.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015 року або до повного виконання зобов'язань сторін.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено попередню оплату згідно договору на закупівлю товарів за державні кошти № 77-462-16, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 3 640,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачеві штрафні санкції відповідно до умов договору у сумі 389,33 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по закупівлі товару за бюджетні кошти продавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмір 120 % від облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки. А у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексі інфляції.
Штрафні санкції, відповідно до умов п. 7.2. договору є пенею.
Перерахунок штрафних санкцій:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУ120% від ставки НБУСума до стягнення
3640.4801.07.2015 - 27.08.20155830.0000 %36208.26
3640.4828.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %32.490.48
3640.4825.09.2015 - 06.11.20154322.0000 %26.4113.22
Таким чином, за перерахунком суду розмір штрафних санкцій за перерахунком суду становить 411.96 грн.
Проте, оскільки позивач просить стягнути штрафні санкції в розмірі 389,33 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 389,33 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 324,33 грн.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Аналогічна норма, що регулює період, за який стягуються відсотки, закріплена частиною 4 ст. 232 ГК України.
Розмір процентів, які відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за користування чужими грошовими коштами договором не встановлений.
Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Ч. 1 ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума до стягнення за період прострочення
3640.4801.07.2015 - 27.08.20155830.0000 %173,54
3640.4828.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %75.40
3640.4825.09.2015 - 06.11.20154322.0000 %94.35
Таким чином, за перерахунком суду розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить 343,29 грн.
Таким чином, позивач має право на нарахування відповідачеві процентів за користування його грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ. Позивач нарахував відповідачеві проценти за користування чужими грошовими коштами з 01.07.2015 року (дати кінцевої поставки товару) до 06.11.2015 року у сумі 324,33 грн.
Проте, оскільки позивач просить стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 324,33 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 324,33 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2, 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея" (01103, м. Київ, вул. Німанська, будинок 10; код ЄДРПОУ 00128272) на користь Київського національного музею російського мистецтва (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, будинок 9; код ЄДРПОУ 02224293) заборгованість в розмірі 3 640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 48 коп., штрафні санкції у сумі 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 33 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 324 (триста двадцять чотири) грн. 33 коп. та судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 02.02.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий