03 квітня 2007 р.
№ 207/17-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
розглянувши матеріали касаційної скарги
ОСОБА_1
на рішення
господарського суду Київської області від 07.02.2007р.
у справі
№ 207/17-05
господарського суду
Київської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастелло -Київ-МЛ»
до
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі Філії “Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Київ», Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопромхім», Приватного підприємства Фірма “Кодак»
про
визнання договорів недійсними
за зустрічним позовом
Приватного підприємства Фірма “Кодак»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастелло -Київ-МЛ»
про
звернення стягнення на заставлене майно
ВстановиВ:
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Київської області від 07.02.2007р., яким відмовлено ТОВ “Кастелло -Київ-МЛ» в задоволенні первісного позову про визнання недійсними договорів та задоволено зустрічний позов ПП Фірма “Кодак» про звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати державного мита.
Згідно частини 1 статті 46 цього Кодексу державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито».
Додана до касаційної скарги ОСОБА_1 квитанція НОМЕР_1 про перерахування державного мита в сумі 4044,47 грн. за подання касаційної скарги не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, виходячи з наступного.
Рішенням Київської області від 07.02.2007р. задоволено зустрічний позов ПП Фірма “Кодак» про звернення стягнення на заставлене майно та відмовлено в задоволенні первісного позову ТОВ “Кастелло -Київ-МЛ» про визнання недійсними договорів.
Наказом господарського суду Київської області від 20.03.2007р. про примусове виконання рішення на заставлене майно звернуто стягнення та визнано за ПП Фірма “Кодак» право власності на нерухоме майно. Згідно матеріалів справи, вказане майно за експертним висновком про ринкову вартість об'єкта нерухомого майна становить 808 894,00 гривні.
Отже, ОСОБА_1, враховуючи вимоги касаційної скарги про скасування рішення в частині задоволення зустрічного позову, сплатив державного мита в сумі 4044,47 грн. за подання касаційної скарги, що відповідає підпунктам “а», “г» пункту 2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито».
В касаційній скарзі скаржник зазначене рішення просить скасувати повністю, як за первісним позовом так і за зустрічними позовними вимогами.
Підпунктом б пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» встановлено, що із позовних заяв, що подаються до господарських судів немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру сплачується 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно підпункту “г» пункту 2 статті 3 цього Декрету державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів встанолено у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору у першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відтак, скаржником не сплачено державне мито в частині оскарження рішення Київської області від 07.02.2007р. щодо відмови в задоволенні первісного позову ТОВ “Кастелло -Київ-МЛ» про визнання недійсними договорів.
Таким чином, вказана квитанція не може вважатися належним доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі, оскільки вимоги касаційної скарги передбачають скасування рішення першої інстанції повністю.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Після усунення зазначених недоліків скаржник не позбавлений можливості подати належно оформлену касаційну скаргу у порядку, встановленому розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 07.02.2007р. у справі №207/17-05 господарського суду Київської області повернути скаржнику.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач