"28" березня 2007 р.
Справа № 17-30-16/334-06-9099
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1
до відповідачів: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської
міської ради
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради
про визнання недійсним договору
Суддя Зуєва Л.Є.
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_3 -підприємець;
ОСОБА_4 -за дорученням;
Від 3-ї особи: Міхєєв І.Є. - представник на підставі довіреності №370 від 29.06.2006р.
По справі у відповідності до вимог ст.77 ГПК України оголошувалась перерва 05.03.2007р. на 28.03.2007р. о 12 год.12 хв.
СУТЬ СПОРУ: Позивач СПД фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди окремо, індивідуально визначеного майна від 01.06.2004р. за НОМЕР_1, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та відділом дозволів та узгоджень Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради.
Позивач вважає, що зазначений вище договір має бути визнаний недійсним, оскільки при його укладанні були порушені вимоги діючого законодавства , зокрема не було оформлено та погоджено паспорту некапітального пункту дрібно-роздрібної торгівельної мережі та не здійснено погоджень відповідних служб на розміщення цього обєкту на твердому покритті площею 29,73 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачі зявилися в судове засідання, надали відзиви на позов, в яких заперечують проти позову з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
01.06.2004р. між СПД ОСОБА_2 (Орендар) та відділом дозволів та узгоджень Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради (Орендодавець) був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна за НОМЕР_1.
Згідно умов розділу 1 договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -тверде покриття, площею 29,73кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою здійснення роздрібної торгівлі фасованими товарами. Строк дії договору обмовлений сторонами до 01.06.2005р. Додатковою угодою від 01.09.2005р. строк дії договору оренди НОМЕР_1 від 01.06.2004р. був продовжений до 01.09.2006р.
02.08.2004р. між СПД ОСОБА_2 та ТОВ “Рім» був укладений договір купівлі-продажу за №14, відповідно до умов якого СПД ОСОБА_2 придбала у власність металеву конструкцію б/у. 04.08.2004р. між сторонами за угодою був підписаний акт приймання-передачі №8, згідно умов якого СПД ОСОБА_2 прийняла від постачальника - ТОВ “Рім» металеві конструкції на загальну суму 1800 грн. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру НОМЕР_2 ТОВ “Рім» 08.09.2004р. прийняло від СПД ОСОБА_2 1800 грн. за основні засоби по договору купівлі-продажу ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно паспорту некапітального пункту роздрібної торгової мережі кіоску, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був виконаний за замовленням СПД ОСОБА_2, генеральний план кіоску розроблений на геодезичної підоснові, виданої геослужбою ГлавУАГ м. Одеси в жовтні 2004 року.
Відповідно до цього паспорту, площа кіоску складає 29,73 кв.м. висота кіоску складає 3,15 м. Кіоск представляє собою одноповерхову конструкцію, яка виконана із полегшених матеріалів, які дозволяють провести у разі необхідності демонтаж. У кіоску відсутній торговий зал, торгівля здійснюється через вікно, розташоване у фасадної частини кіоску.
Питання стосовно права власності на кіоск (металеву конструкцію), площею 29,73 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 були предметом розгляду та досліджувались вже судом під час розгляду іншої справи №16/138-06-3628. Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2006р. по справі №16/138-06-3628, залишеному в силі постановою Одеського апеляційного суду від 07.09.2006р., визнано право власності СПД ОСОБА_2 на кіоск (металеву конструкцію), площею 29,73 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, у задоволенні зустрічної позовної заяви СПД ОСОБА_1 про визнання права власності на цей кіоск - відмовлено.
Так при розгляді справи №16/138-06-3628 було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Малиновської райради народних депутатів №34/20 від 05.10.1993р., СПД ОСОБА_5 було надано дозвіл на установку павільйону по вулиці АДРЕСА_2. Спецінспекцією по благоустрою виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів був наданий договір-дозвіл за №3140/14 на установку павільйону по вул. АДРЕСА_2 строком до 31.12.1993р.
Рішенням Малиновської райради народних депутатів №43/31 від 05.03.1994р. павільйон по вул. АДРЕСА_2 був перереєстрований на СПД ОСОБА_1
В матеріалах справи міститься ескізний проект реконструкції торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1, розробленого на замовлення СПД ОСОБА_1 09.10.1997р. У даному проекті площа павільйону складає 35 кв.м., яка в свою чергу складається з площі торгівельного залу, приміщення санвузлу, санвузлу відвідувачів, тамбуру.
Інспекцією ГАСК 08.12.1997р. за №301 СПД ОСОБА_1 було видано дозвіл на установку павільйону за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної служби м. Одеси за №13-2/73-205 СПД ОСОБА_1 було надано дозвіл на початок роботи продовольчого магазину за адресою: АДРЕСА_3.
За даними технічного паспорту торгівельного павільйону, розташованого за адресою АДРЕСА_3, та складеного КП “ОМБТІ та РОН» 18.03.2005р., площа павільйону складає 26,1 кв.м., висота приміщень -2.65 м.
При цьому як СПД ОСОБА_1 так і СПД ОСОБА_2 були надані цілий ряд документів, якими надавався дозвіл на реконструкцію павільйону та договори на водопостачання та енергопостачання об'єктів, розташованих по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 у м. Одесі.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що не є можливим дійти однозначного висновку про тотожність об'єктів, на які претендують обидві сторони. Більш того, суд зазначив, що сторони претендують на різні об'єкти, які розташовані за різними адресами -АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3.
Оскільки рішення господарського суду Одеської області від 14.07.2006р. по справі №16/138-06-3628 вступило в законну силу та на час розгляду справи №17-30-16/334-06-9099 є чинним, відповідно до ст.35 ГПК України факти викладені вище, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони і приймаються судом як доведені.
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов наступних висновків
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Договір оренди окремого, індивідуально визначеного майна, що є власністю територіальної громади від 01.06.2004 р. № 997, який оспорюється позивачем, був укладений на підставі наступних актів цивільного законодавства:
1. Закон «Про оренду державного та комунального майна"
2. Розпорядження міського голови від 20.07.2001 р. № 770-01 р «Про затвердження типових договорів оренди майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси"
3. Рішення Одеської міської ради від 26.09.2003 р. № 1713-ХХІУ «Про єдиний порядок установки та експлуатації об'єктів дрібно роздрібної торговельної мережі в м.Одесі"
4. Рішення Одеської міської ради від 28.01.2005 р. № 3559-1V «Про внесення змін та доповнень до додатку до рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 р. № 1054-ІУ «Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси".
При укладенні договорів оренди на майно, що належить до комунальній власності, сторони виконали у повному обсязі вимоги пункту 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна", згідно якого були узгоджені всі істотні умови договору оренди майна, що належить до комунальній власності, а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; забезпечення виконання зобов'язань -неуйстойка (штраф, пеня); порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого в оренду майна.
Крім того, згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна", укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.
Додатком 2 до розпорядження міського голови від 20.07.2001 р. № 770-01 р «Про затвердження типових договорів оренди майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси" затверджений типовій договір оренди індивідуально визначеного майна, яким користується управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування при укладенні договорів оренди окремого, індивідуально визначеного майна, що є власністю територіальної громади.
Розпорядженням міського голови від 20.07.2001 р. № 770-01 р «Про затвердження типових договорів оренди майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси" встановлений перелік документів, необхідних для укладення договору оренди, а саме: дві копії свідоцтва про державну реєстрацію (одна копія -нотаріально посвідчена);технічний паспорт та експертна оцінка майна.
Всі вищезазначені документи були надані ОСОБА_2 для укладення договору оренди.
Рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. № 1713-ХХІУ «Про єдиний порядок установки та експлуатації об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі в м. Одесі", встановлений порядок розміщення некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, рішенням передбачено укладення договору оренди окремого, індивідуально визначеного майна, що є власністю територіальної громади.
Підставою для укладення договору оренди є паспорт некапітального пункту дрібно-роздрібної торговельної мережі та експертна оцінка майна, що надається в оренду.
При проведенні інвентаризації некапітальних пунктів дрібно- роздрібної торговельної мережі згідно пункту 2.1 рішення Одеської міської ради від 26.09.2003 р. № 1713-ХХІУ «Про єдиний порядок установки та експлуатації об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі в м.Одесі", управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування був виявлений торговельний об'єкт за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкту господарювання був вручений припис про необхідність оформлення документів на його установку та експлуатацію згідно Порядку, передбаченому рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. № 1713-ХХІУ «Про єдиний порядок установки та експлуатації об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі в м. Одесі".
На підставі наданого припису, до управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування звернулась СПД ОСОБА_2, якій був роз'яснений порядок установки некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі.
Враховуючи, що фактично ОСОБА_2 займала окреме, індивідуально визначене майно, що є власністю територіальної громади без сплати орендної плати, що зменшувало надходження до міського бюджету з орендної плати, а також, досягнення згоди з істотних умов договору оренди, надання документів, передбачених Розпорядженням міського голови від 20.07.2001 р. № 770-01 р «Про затвердження типових договорів оренди майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси", управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування був укладений договір оренди окремого, індивідуально визначеного майна від 01.06.2004 р.НОМЕР_1 з додатковою угодою №2 від 01.09.2005р., відповідно до якого Управлінням розвитку торгівлі та побутового обслуговування (Орендодавець) було надано окреме індивідуально визначене майно, що використовується для установки некапітального пункту за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2(Орендар) зі строком дії до 01.09.2006р.
Таким чином, договір оренди окремого, індивідуально визначеного майна від 01.06.2004р. НОМЕР_1 з додатковою угодою №2 від 01.09.2005 р. був укладений у відповідності до вимог викладеного вище діючого законодавства України та правові підстави визнання його недійсним відсутні.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.
Позивач посилається у своєму позові на ч.3 ст.215 ЦК України як правову підставу визнання договору оренди недійсним, проте ця правова норма є загальною правовою нормою визнання угод недійсними, а підстави визнання угоди недійсною, зазначені у ст.215 ЦК України, позивачем взагалі не визначені. А крім цього позивачем не доведено суду які саме його законні права і інтереси були порушенні оспорюванню угодою.
Так, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 1 Госпо дарського процесуального кодексу України мають підприємства й організації.
Відповідно до ст. 1 ГПК підприємства, установи, організа ції, інші юридичні особи (зокрема іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юри дичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспо рюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 2 ГП К України, гос подарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
Таким чином завданням суду під час здійснення правосуддя у силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України» є зокрема захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень зазначених норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юри дичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси порушені або оспорюються.
Оскільки законом не визначено коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних із визнанням угод недійсни ми, суд вважає, що слід виходити із правил ст. 2 ГПК щодо права будь-якого підприємства або СПД звернутися до господарського суду із позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Однак при цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інте ресів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо матеріально-правового інтере су у спірних відносинах, і залежно від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Розглядом матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до суду та на час розгляду справи у суді власником кіоску (металевої конструкції), площею 29,73 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є СПД ОСОБА_2, індивідуально визначене майно, а саме тверде покриття, на якому розташований кіоск, який належить ОСОБА_2, належить до комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси, а позивач не надав будь-яких свідомостей щодо порушення саме його прав та законних інтересів при укладанні угоди оренди окремо, індивідуально визначеного майна від 01.06.2004р. за НОМЕР_1, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та відділом дозволів та узгоджень Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.
Таким чином з огляду на викладене суд дійшов висновку, що СПД ОСОБА_1 який звернувся з позовом до суду, є нена лежним позивачем у цій справі, оскільки він не є суб'єктом права власності кіоску, площею 29,73 кв.м., розташованого за адресою:АДРЕСА_1 , на захист якого ним подано позов, позивачем не визначено та не обґрунтовано в ході розгляду справи у суді в позовній заяві в чому полягає порушення його прав та інте ресів, тому позовна заява задоволенню не підлягає.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позову СПД фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди окремо індивідуально визначеного майна від 01.06.2004р. за НОМЕР_1 , укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та відділом дозволів та узгоджень Управління розвитку торгівлі та побутового обслуговування Одеської міської ради -відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2007р.
Суддя Зуєва Л.Є.