"27" січня 2016 р. м. Київ К/800/18734/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Скавуляк Т.В.,
за участю представників сторін: відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 238 664,45 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відкритим акціонерним товариством "Криворіжгаз" в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при середній обліковій кількості штатних працівників 1503 особи, за фактичного працевлаштування 48 інвалідів, у 2008 році у повному обсязі не виконано норматив про створенню робочих місць для працевлаштування 60 інвалідів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року позов задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 230816,40 грн.; стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7848,05 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із посиланнями на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звіту форми 10-ПІ від 27.02.2009 №6320 за 2008 рік, відповідач при середній обліковій кількості штатних працівників 1503 особи, за фактичного працевлаштування 48 інвалідів, не виконав у повному обсязі норматив про створенню робочих місць для працевлаштування 60 інвалідів. У зв'язку із зазначеним, підприємство мало самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 230816,40 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій у добровільному порядку, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у примусовому порядку. Також позивачем на суму заборгованості нараховано пеню у розмірі 7848,05 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності з боку позивача незабезпечення відповідачем виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у повному обсязі, що є підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" вжито вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на помилковість зазначених висновків суду апеляційної інстанції та помилковість скасування судом законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем поінформовано центр зайнятості про наявність вільних вакансій працевлаштування інвалідів шляхом подання відповідних звітів за червень та вересень-грудень 2008 року. В решті місяців 2008 року звіти відповідачем до центру зайнятості не подавались.
За вказаних обставин, колегія суддів не може погодитися із позицією суду апеляційної інстанції щодо вжиття відповідачем вичерпних заходів для працевлаштування інвалідів.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним судом України, зокрема, у постанові від 17.09.2013 у справі № 21-227а13.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову та вказує на помилкове скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2009 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: