02 лютого 2016 р.Справа № 531/2104/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 17.12.2015р. по справі № 531/2104/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 03.12.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області які полягають у відмові відновити виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника як інваліду з дитинства 1 групи довічно. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії по втраті годувальника як інваліда з дитинства 1 групи довічно з виплатою заборгованості по пенсії за період припинення її виплати.
Позовні вимоги підтверджує рішеннями різних інстанцій.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 17.12.2015 року в позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі про визнання дій протиправними та вчинити певні дії відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп..
ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 17.12.2015 року та прийняти нове рішення або повернути справу на новий розгляд. Зазначає, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 07.05.2015 року були встановлені юридичні факти про проходження лікування в центрі реабілітації у 2007 році, про належність йому медичних документів для виплати пенсії та допомоги та про визнання позивача інвалідом 1 групи по життєво на МСЕК і належність позивачу довідки до акту огляду МСЕК серії ВТЕ 86 № 086911 від 14.04.2005 року, тому статус інваліда дитинства було встановлено в судовому порядку.
Начальник Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області подало письмове заперечення, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 17.12.2015 року без змін.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно медичного висновку Карлівської районної поліклініки ім. Радевича від 07.07.2005 № 26. ОСОБА_1 було визнано дитиною-інвалідом до 18 років на термін до 06.05.2007 року.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).
Положеннями ч.1 ст.47 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - довічно.
Відповідно довідки міжрайонної МСЕК № 2 серії 7-66 ТЕ № 0275913 від 04.05.2007 року інвалідність ОСОБА_1, була встановлена на строк до 01 червня 2008 року.
Згідно листа Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 19.09.2014 року № 1157 ОСОБА_1 інвалідом не визнаний.
Листом Карлівського районного відділу УМВС України в Полтавській області від 15.06.2015 № 7040 повідомлено: "згідно довідки № 668 від 10.06.2015 виданої головним лікарем Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Жабо Т.М., що витяги з актами огляду МСЕК серії ВТЄ 86 взагалі не надавались на медико-соціальні експертні комісії крім того при черговому переогляді 02.06.2008 року згідно "Інструкції про встановлення груп інвалідності" затвердженої наказом МОЗ України № 183 від 7.04.2007 року інвалідом не визнаний і на даний час не є інвалідом."
Листом від 22.12.2015 року № 1460 Полтавський обласний центр медико - соціальної експертизи повідомив, що відповідно до акту огляду у МСЕК гр.. ОСОБА_1, 1989 р. н., житель АДРЕСА_1 вперше 04.05.2007 року був оглянутий міжрайонною МСЕК №2.
Враховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем визнаний інвалідом 3 групи з дитинства терміном на 1 рік на період навчання, згідно «Інструкції про встановлення груп інвалідності» затвердженої наказом МОЗ України №183 від 07.04.04 року, яка діяла на час освідчення.
При черговому переогляді 02.06.2008 року відповідно до вищезазначеної Інструкції інвалідом не визнаний і на даний час не є інвалідом.
ОСОБА_1 до матеріалів справи надає довідку МСЕК про інвалідність першої групи безстроково. Дана довідка є копією і має ряд виправлень. (а.с.5) .
Колегія суддів зазначає, що матеріалах справи міститься інший більш пізній документ, а саме довідка міжрайонної МСЕК № 2 серії 7-66 ТЕ № 0275913 від 04.05.2007 року, якою інвалідність ОСОБА_1, була встановлена на строк до 01 червня 2008 року.
При цьому дані викладені в даному документі, жодним чином не спростовують того, що у 2007 році, при досягненні 18 річчя позивачу встановлено строково 3 групу інвалідності, термін якої скінчився.
Таким чином, колегія суддів, зазначає, що оскільки документів про продовження групи інвалідності з дитинства ОСОБА_1 не надає, тому позивач не має статусу інваліда з дитинства, а отже і не має права на вищевказану пенсію згідно чинного законодавства.
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на рішення судів, якими визнана належність медичних документів ОСОБА_1, в тому числі довідки МСЕК серії ВТЕ 86 № 086911 від 14.04.2005 року колегія суддів зазначає, що належність документів не змінює той факт, що довідкою міжрайонної МСЕК №2 серії 7-66 ТЕ № 0275913 від 04.05.2007 року інвалідність ОСОБА_1 була встановлена на строк до 01 червня 2008 року, тобто на даний час позивач не має інвалідності.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не може вважатися не працездатною особою, то він не підпадає під дію ст..37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 17.12.2015р. по справі № 531/2104/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В.