27 січня 2016 року м. Київ К/800/59050/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року
у справі № 813/8306/13-а
за позовом Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
до Міського державного комунального підприємства «Розділтеплокомуненерго»
про стягнення коштів з рахунків у банках для погашення податкового боргу,
6 листопада 2013 року Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міського державного комунального підприємства «Розділтеплокомуненерго» (далі - МДКП «Розділтеплокомуненерго») про стягнення з відповідача у бюджет податкової заборгованості за рахунок коштів на банківських рахунках в сумі 482 353,21 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, залишено без розгляду позовну заяву Інспекції в частині позовних вимог про стягнення до бюджету штрафних (фінансових) санкцій в сумі 203 734,04 грн., нарахованих на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0001451650.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкового боргу у розмірі 203 734,04 грн., про стягнення якої зокрема заявлено позов, виникла у відповідача на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0001451650.
Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 20 грудня 2012 року № 361/150/30568470, внаслідок встановлення Інспекцією порушень, що полягали у несплаті МДКП «Розділтеплокомуненерго» суми податку на додану вартість по декларації від 20 червня 2006 року № 7703.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги Інспекції про стягнення податкового боргу в розмірі 203 734,04 грн., суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податкове повідомлення рішення від 20 грудня 2012 року № 0001451650 прийнято з порушенням граничного строку застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу), а відтак, позовна вимога про стягнення коштів на підставі такого акта індивідуальної дії заявлена поза межами строку, встановленого чинним законодавством.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, зробленими з порушенням норм процесуального права.
Так, частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного суду України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час звернення Інспекції до суду) надано право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначені спеціальною нормою.
Так, відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Аналіз наведених норм свідчить, що позовна вимога про стягнення податкового боргу може бути заявлена контролюючим органом протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, залишаючи без розгляду позов в частині стягнення податкового боргу у розмірі 203 734,04 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення рішення від 20 грудня 2012 року № 0001451650, не встановили дати виникнення податкового боргу, внаслідок непогашення платником податків сум грошового зобов'язання на підставі наведеного податкового повідомлення-рішення.
При цьому колегія суддів звертає також увагу і на те, що податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0001451650 не є предметом вказаного спору, а відтак, встановлюючи обставини дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, перевірка строків нарахування грошового зобов'язання на підставі наведеного податкового повідомлення-рішення не здійснюється.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в частині залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 203 734,04 грн. - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасувати і справу в частині залишення без розгляду позову про стягнення податкового боргу в розмірі 203 734,04 грн. направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і оскарженню не підлягає.
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
Н.Є.Маринчак