28 січня 2016 р. Справа № 638/12982/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
представника відповідача Гончарова Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2015р. по справі № 638/12982/15-а
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2), звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:
- визнати дії працівників ГУ ПФУ в Харківській області протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області надати належним чином завірену копію протоколу №2 від 17.02.2015 року для подальшого оскарження у передбаченому законом порядку.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року по справі № 638/12982/15-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2015 року справі №638/12982/15-а та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі посилається на наявність у позивача права, як учасниці засідання Комісії отримати копію протоколу засідання Комісії № 2 від 17.02.2015 року. Отже, з викладених доводів вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, а її позовні вимоги задоволенню.
Також позивач надіслала клопотання, в якому просила апеляційну скаргу задовольнити, розгляд справи провести без її участі.
Представник відповідача у судовому засіданні, з викладених підстав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2015 року ОСОБА_2 звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про проведення службового розслідування за фактом надання до апеляційного суду недостовірної інформації представниками Управління Пенсійного фонду України Московському районі м. Харкова.
17.02.2015 відбулось засідання Комісії з питання розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення.
24.03.2015 ОСОБА_2 отримала письмову відповідь на її звернення, в тому числі на особистому прийомі, щодо розрахунку її пенсійного забезпечення.
Не погоджуючись з даним рішенням, 27.04.2015 та 18.06.2015 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням видати протокол засідання Комісії з питання розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, на що отримала відмову, мотивовану тим, що надання копії відповідного протоколу чинним законодавством не передбачено, а також позивачу роз'яснено право ознайомлення з вказаним Протоколом.
Не погоджуючись з такими діями Пенсійного органу, позивач звернулась з даним позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт порушення прав ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невидачі копії Протоколу засідання Комісії з питання розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Також, відповідно до приписів п.2 ч.1 ст. 5 Закону передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Так, відповідно до частини 1 статті 6 вказаного Закону, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», закріплені обов'язки розпорядників інформації, серед яких, передбачений, обов'язок надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 19 вказаного Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, в своєму запиті позивачка просила надати копію протоколу засідання Комісії з питання розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення від 17.02.2015 щодо розгляду звернення ОСОБА_2, однак їй було відмовлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що дана інформація не є інформацією з обмеженим доступом, в силу положень статті 6 Закону країни «Про доступ до публічної інформації», що не заперечується відповідачем, а тому відсутні підстави для відмови у наданні копії протоколу засідання Комісії позивачу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідь ГУПФУ у Харківській області від 26.05.2015 року на звернення ОСОБА_2 від 25.06.2015 року про отримання інформації надана з порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому є протиправною.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про незаконність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи видати копію протоколу засідання Комісії № 2 від 17.02.2015, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.
Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2015 року по справі № 638/12982/15-а не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи вищевикладене, що колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2015р. по справі № 638/12982/15-а скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови видати ОСОБА_2 копії протоколу від 17.02.2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати ОСОБА_2 належним чином завірену копію протоколу №2 засідання Комісії з питання розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення від 17.02.2015 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
Повний текст постанови виготовлений 02.02.2016 р.