печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35223/15-ц
Категорія 18
29 січня 2016 року Печерський районний суд м.Києва
в складі головуючого судді Остапчук Т.В.
при секретарі Котко А.С.
розглянув у відкритому судоовму засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів,
У вересні 2015 року позивач звернувся до суду позовом про визнання гндійсним договору договору та стягнення грошових коштів. В обґрунтування предявлених вимог зазначає, що 4 серпня 2015 року з відповідачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 002061 автотранспортного засобу марки «ЗАЗ» вартістю 124000грн. умови угоди виконав частково та перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 42 000,00 грн. Вважає що відповідачем здійснюється нечесна підприємницька практика , що вводить його в оману , Відповідно до ст..19,18 Закону України «Про захист прав споживачів «просить визнати договір недійсним , визнати недійсним п.12.1 Договору недійсним , стягнути з відповідача 42 000,00 грн. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав , надав письмові заперечення.
Суд , заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.
Судом встановлено, що 4 серпня 2015 року між позивачем та ТОВ «Євролізинг Україна», було укладено договір фінансового лізингу № 002061 , згідно з умовами якого відповідач зобовязався передати позивачцу у фінансовий лізинг транспортний засіб марки «ЗАЗ» вартістю 124000грн., а позивач зобовязаний щомісячно сплачувати лізинговий платіж.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив платіж у розмірі 42 000 грн. з урахуванням комісійного збору банку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Згідно ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Як вбачається з п. 12.1 Договору лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвати договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. Та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% (шістдесят відсотків) від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізінгодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України „Про фінансовий лізинг" - ч.1 ст.2 вказаного Закону.
Відповідно до глави 52 розділу II ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є
обов'язковим для виконання сторонами.
Підписавши договір фінансового лізингу № 002061 в цілому і кожну сторінку окремо, позивач погодився з його істотними умовами.
Згідно ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов*язків на шкоду споживача.
Тобто, з правового змісту вказаної вище норми випливає висновок про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідно встановити наявність однієї з таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності, 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов*язків сторін, 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.
У той самий час ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).
Зважаючи на викладені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку що при підписанні договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, укладений договір лізингу відповідає усім вимогам закону, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, відсутні підстави для визнання договору недійсним, оскільки договір укладений відповідно до норм чинного законодавства, позивач добровільно погодився на його укладення .
При таких обставинах в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 692,697,799,806 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євролізинг Україна" про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя Остапчук Т.В.