.
Справа № 2-480/09 р.
іменем України
24 квітня 2009 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
у складі: головуючого - судді Зарічної Л.А.,
при секретарі Голушко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВелміПром» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього розрахунку та моральної шкоди,-
Як зазначає у своїй заяві позивачка, вона працювала у відповідача на посаді секретаря керівника, звідки звільнилася 06.02.2009 року. Адміністрація підприємства нерегулярно проводила виплату заробітної плати та не провела з нею остаточний розрахунок у день звільнення , як того вимагає законодавство, що стало підставою для її звернення до суду із відповідним позовом.
В судовому засіданні позивачка неодноразово уточнювала свої вимоги, посилаючись на ті обставини, що розмір її заробітної плати повинен становити 950 грн., що визначено відповідним контрактом, а оскільки така проводилася у заниженому розмірі, просила стягнути наявну заборгованість та провести доплату до невірно нарахованої, стягнути компенсацію втрати частини заробітку з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у рахунок відповідальності за порушення грошового зобов»язання, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Крім того позивачка пояснила, що неодноразово зверталася до відповідача із вимогою провести з нею розрахунок у добровільному порядку, але такі звернення залишені без реагування, а після звернення до суду їй було виплачено 1561 грн. 04 коп. заборгованості та 48 грн. 30 коп. заборгованості по авансовим звітам, які вона отримала 16 квітня 2009 року по карточці у банкоматі. . Зважаючи на ті обставини, що вже в період розгляду справи в суді їй було виплачено 1561 грн. заборгованості по зарплаті та 48 грн.заборгованості по авансовим звітам , вона зменшила розмір позовних вимог на дану суму та в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних.
Також позивачка заперечила факт переведення її на скорочений робочий день та відповідно і зменшення розміру заробітної плати. . Зважаючи на ті обставини, що 13.04.2009 року їй було виплачено 1561 грн. заборгованості по зарплаті та 48 грн. заборгованості по авансовим звітам , вона зменшила розмір позовних вимог на дану суму та в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних.
Представник відповідача в судовому засіданні частково визнавав позовні вимоги , визнаючи лише розмір заборгованості, визначеної довідкою, та яка вподальшому була перерахована під час розгляду справи.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши інші докази по справі суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивачки з наступних підстав:
Згідно копії контракту від 12.12.2008 року (а.с.6-7) вбачається, що такий укладений між позивачкою та її роботодавцем - відповідачем по справі, згідно якого ОСОБА_1 прийнято на посаду секретар керівника із 12.012.2008 року по 06.02.2009 року.
Згідно розрахункового листа по заробітній платі за лютий 2009 року вбачаться, що підприємство має заборгованість по заробітній платі перед позивачкою в розмірі 1561 грн. 98 коп., що підтверджується також і відповідною довідкою відповідача, як і заборгованість по авансовим звітам і як було встановлено в судовому засіданні вказана сума була перерахована позивачці 13.04.2009 року.
Суд не може прийняти до уваги пояснення позивачки про необхідність проведення перерахунку відповідно до визначеного контрактом розміру щомісячної заробітної плати, оскільки відповідно до наказу №46 від 01.12.2008 року на підприємстві із 01.12.2008 року по 28.02.2009 року запроваджено неповний робочий час, і даний наказ на весь час роботи позивачки був дійсним та ніким не скасований, крім того допитані в судовому засіданні свідки не заперечували факту такого розпорядку роботи та факту отримання заробітної плати на підприємстві як під час роботи позивачки, так і після її звільнення, а тому підстав для проведення відповідного перерахунку суд не знаходить.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України власник підприємства зобов"язаний провести остаточний розрахунок зі звільненим працівником в останній день роботи, а в даному випадку такий розрахунок проведено не було, і визначена заборгованість була виплачена лише у квітні 2009 року.
Крім того , суд виходить з положень ст. 117 КЗпП України, яка передбачає, що в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як вбачається із матеріалів справі при звільнені позивача з роботи з ним не проведено розрахунок, а при неодноразовому зверненні позивача з вимогою провести розрахунок відповідач безпідставно в цьому відмовляв і в той же час проводив виплату зарплати працюючим працівникам. Тому, суд вважає доведеним вину відповідача в невиплаті розрахункових. За даних обставин на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з часу її звільнення по день фактичного розрахунку, який становить 1478 грн.40 коп. Середньоденний заробіток позивачки згідно довідки ТОВ «ВелміПром» становить 22 грн.40 коп., а з часу звільнення по день фактичного розрахунку минуло 46 робочих днів.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд враховує, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, якщо не виплата працівникові належних йому і необхідних для прожиття грошових сум призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, моральну шкоду відшкодовує власник або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Виходячи з вище викладеного суд вважає, що не виплата відповідачем заробітної плати та розрахункових при звільненні з роботи позивачки, потягла за собою її моральні та психічні страждання , переживання про необхідність організації свого та членів сім”ї життя , і суд вважає, що позивачкою надані переконливі докази заподіяння такої, а тому кошти в сумі 500 грн. на думку суду будуть достатньою компенсацією таким стражданням.
Крім того суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення та державне мито.
На підставі ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 212-218 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВелміПром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 1478 грн. 40 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн., а всього 1978 грн. 40 коп., а в іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВелміПром» на користь державного бюджету м.Прилуки витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 30 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ВелміПром» на користь місцевого бюджету м.Прилуки державне мито по справі в розмірі 68 грн.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження із наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд
Суддя: