Єдиний унікальний № 500/5643/14-к
Провадження № 1-в/500/15/16
про направлення для відбування призначеного покарання
03 лютого 2016 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
представник Ізмаїльського МРВ КВІ ОСОБА_4 ,
засуджений ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі Одеської області подання Ізмаїльського МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області про скасування випробування та направлення для відбування призначеного покарання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12014160150001655, відносно
ОСОБА_5 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Броска Ізмаїльського району Одеської області, із середньою освітою, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2014р. за ч. 1 ст. 310 КК України до одного року шести місяців обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на один рік з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 76 КК України,
встановив:
Ізмаїльський МРВ КВІ УДПтС України в Одеській області (далі - КВІ) звернувся до суду з поданням на підставі ст. 166 КВК України, ч. 2 ст. 78 КК України для вирішення питання про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання, посилаючись при цьому на те, що ОСОБА_5 засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2014 р. за ч. 1 ст.310 КК України до одного року шести місяців обмеження волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на один рік з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 76 КК України, зокрема пройти курс лікування від алкоголізму. Проте не зважаючи на неодноразові виклики ОСОБА_5 до КВІ не з'являвся, працівниками КВІ був здійснений виїзд за місцем проживання засудженого, де з ним була проведена профілактична бесіда, роз'яснені порядок та умови відбування покарання з іспитовим строком, а також необхідність термінового та обов'язкового виконання покладеного на нього судом обов'язку: пройти курс лікування від алкоголізму, на що ОСОБА_5 заявив, що отримувати направлення до наркологічного диспансеру та лікуватися від алкоголізму не бажає, усвідомлюючи те, що він ухиляється від покладеного на нього судом відповідного обов'язку. Крім того, в ході перевірки засудженого за місцем проживання спільно зі старшим інспектором Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 було з'ясовано, що ОСОБА_5 дійсно мешкає за вказаною адресою, в ході проведення з ним профілактичної бесіди той підтвердив своє небажання пройти курс лікування від алкоголізму та з'явитися до КВІ. За місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями. Згідно матеріалів Бросківської сільської ради ОСОБА_5 дійсно мешкає за вказаною адресою, характеризується за місцем проживання задовільно. Згідно інформації КЗ «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 10.11.2015 р. ОСОБА_5 знаходиться під наглядом лікаря-нарколога, але на прийом до лікаря не з'являвся, курс лікування від алкоголізму не проходив. ОСОБА_5 ухиляється від відбування покарання з випробуванням, порушує вимоги ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України, не виконує встановлений йому Ізмаїльським міськрайонним судом обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 76 КК України, що дає підстави вважати, що він своєї вини не визнає та не бажає стати на шлях виправлення.
ОСОБА_5 в судовому засіданні погодився з поданням КВІ, пояснивши, що дійсно він був засуджений Ізмаїльським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 310 КК України. За вказаним вироком суду він був зобов'язаний пройти курс лікування, однак курс лікування не пройшов, оскільки вважає, що це йому не допоможе. Його попереджували про наслідки не проходження курсу лікування, про те, що випробування в такому випадку може бути скасоване та він може бути направлений для відбування покарання, але все одно курс лікування він не пройшов.
Суд, заслухавши пояснення представника КВІ ОСОБА_4 , яка підтримала подання, думку прокурора ОСОБА_3 , який вважав, що подання підлягає задоволенню, думку ОСОБА_5 , який не заперечував проти його задоволення, дослідивши матеріали особової справи, вважає, що подання КВІ підлягає задоволенню, а засудженого ОСОБА_5 необхідно направити для відбуття призначеного покарання з таких підстав.
Так, 19 вересня 2014 року ОСОБА_5 був засуджений Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 310 КК України до одного року шести місяців обмеження волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на один рік з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та пройти курс лікування від алкоголізму.
Згідно даним підписки від 27.11.2014 р., ОСОБА_5 були роз'яснені покладені на нього судом обов'язки, а саме не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, а також пройти курс лікування від алкоголізму (а.о.с. 19).
Відповідно до матеріалів особової справи КВІ відносно ОСОБА_5 28.01.2015 р. КВІ вносилося подання до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 липня 2015 р., у зв'язку з чим, 28.08.2015 р. особова справа ОСОБА_5 знов надійшла до КВІ для подальшого виконання вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2014 р.
Із рапортів старшого ДІМ Ізмаїльського МВ ГУМВС України в Одеській області та старшого інспектора Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області від 18.09.2015 р. та від 18.11.2015 р. вбачається, що проводились перевірки за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході яких було встановлено, що ОСОБА_5 дійсно проживає за вказаною адресою, йому відомо про необхідність явки до КВІ, а також про необхідність проходження курсу лікування від алкоголізму, від чого він відмовляється. ОСОБА_5 ніде не працює, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями (а.о.с. 66, 81).
Як вбачається з довідки ст. інспектора КВІ від 18.11.2015 р. та з письмових пояснень ОСОБА_5 , останній знає про те, що згідно вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області йому встановлений обов'язок пройти курс лікування від алкоголізму, але він не ходив на прийом до лікаря-нарколога для проходження курсу лікування, оскільки не потребує його допомоги та не має бажання проходити курс лікування, при цьому всю відповідальність усвідомлює (а.о.с. 80, 82).
Як вбачається з довідки, виданої Комунальною установою «Ізмаїльська міська центральна лікарня» 10.11.2015 р., ОСОБА_5 знаходиться під наглядом лікаря-нарколога КУ «ІМЦЛ», але на прийом до лікаря не з'являвся, курс лікування від алкоголізму не проходив (а.о.с. 83).
Згідно довідці-характеристики, виданої Бросківською сільською радою 18.11.2015 р., за час проживання скарг та заяв на ОСОБА_5 від сусідів та жителів села не надходило, на засіданні адміністративної комісії не розбирався, на бесіду до сільського голови не викликався (а.о.с. 84).
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) звільненні від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції.
Частиною 2 ст. 166 КВК передбачено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
А ч. 3 зазначеної статті передбачено, що невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 під його особистий підпис був повідомлений про необхідність пройти курс лікування від алкоголізму, був повідомлений про можливі наслідки невиконання даного обов'язку, питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання розглядалося Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області та засудженому були відомі наслідки невиконання покладених на нього судом обов'язків, те, що об'єктивних підстав неможливості пройти курс лікування засудженим наведено не було і судом таких не встановлено, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 мав реальні можливості виконувати покладені на нього обов'язки і факт їх невиконання свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Таким чином, досліджені матеріали особової справи відносно ОСОБА_5 свідчать про те, що ОСОБА_5 , не зважаючи на попередження КВІ, не виконав покладений на нього обов'язок, визначений п. 5 ч. 1 ст. 76 КК.
У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку, що подання КВІ про скасування випробування та направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 2 ст. 78 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_5 , засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.09.2014 р. за ч. 1 ст. 310 КК України до одного року шести місяців обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на один рік з покладанням обов'язків, передбачених п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 76 КК України, направити для відбування призначеного вироком покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.
Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення ухвали до виконання та фактичного поміщення ОСОБА_5 в кримінально-виконавчій установі відкритого типу без ізоляції від суспільства або з моменту затримання для супроводження до вказаної установи.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1