Справа № 496/1462/15-к
Провадження № 1-кп/496/14/16
03 лютого 2016 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
судді - ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
перекладача - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 15 п.1 ч. 2 ст. 115, п. 6 ч. 2 ст. 115, п. 12 ч. 2 ст. 115. п.п. 6,12, ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального Кодексу України, -
Біляївський районний суд Одеської області розглядає вказане кримінальне провадження.
Відповідно до ухвали суду, 11 лютого 2016 року спливає двомісячний термін тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, а тому суд вважає за необхідне розглянути питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор вважав за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
Захисник вважав, що відсутні підстави продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, та вважав за можливе обрати запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.6 ст.3 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, об'єктом якого є життя людини. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превуалює на принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, те що він не має постійного місця проживання на території України, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, офіційно не працює, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого може бути призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення та позбавляє останнього можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду.
Тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод. Зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Суд вважає, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання ризикам врахованим при обранні запобіжного заходу.
За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений на даний час утримується під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на строк до 03 квітня 2016 року, включно та відсутності підстав для обрання іншого запобіжного заходу.
З огляду на вищезазначене керуючись ст. ст. 23, 177, 331, 395 КПК України суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 03 квітня 2016 р., включно.
Утримання обвинуваченого проводити в ОСІ.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_9
ОСОБА_3
03 лютого 2016 року