Справа № 495/7845/15-а
27.01.2016 м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування акта перевірки, припису та постанови у справі про адміністративне правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправними та скасування акту перевірки, припису та постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.04.2015 року начальником інспекційного відділу у південному регіоні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_3, головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_4 та головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_5 проведена позапланова перевірка дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.04.2015 р. за порушення ОСОБА_2 вимог п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461, а саме встановлено факт експлуатації об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, п. 7 Порядку виконання будівельних робот, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року № 466, а саме ОСОБА_2 протягом семи календарних днів з дня подання до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт письмово не проінформувала про це виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву держадміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва а також державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки, порушення п.п. 2.12 ДБН В.2.2-15-2005, а саме ширина маршу не відповідає вимогам будівельних норм, відповідно до п.п. 2.12 ДБН В.2.2-15-2005 повинна бути не менше ніж 1005 мм. а ширина фактично дорівнює 820 мм.
За порушення вимог ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. ст. 254,255,256 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.04.2015 року та для усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил того ж дня складено відповідний припис від 14.04.2015 року, який передбачав усунення порушень до 14.05.2015 р.
Але, вже 27.04.2015 року Постановою № 243 по справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення відповідно у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Посилаючись на те, що акт перевірки, припис та протокол про адміністративне правопорушення складалися у відсутність позивача, а також, стверджуючи, що складені документи є неправомірними, просить суд: поновити йому строк для звернення до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, визнати протиправним та скасувати акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.04.2015 року, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.04.2015 року, а також визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 243 від 27.04.2015 року, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Від позивача до суду надійшла заява про підтримку заявлених позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи у письмовому провадженні.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Єребакан ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заяв про відкладення розгляду справи не надав.
Судом визнано неявку представника відповідача неповажною, та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Частиною 6 ст.128 КАС України передбачено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Враховуючи вимоги ст.122 КАС України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності не з'явившихся осіб, що відповідає положенням ст.128 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.04.2015 р. начальником інспекційного відділу у південному регіоні Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_3, головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_4 та головним державним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_5 проведена позапланова перевірка дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Під час проведення перевірки встановлено, що:
ОСОБА_2 порушено п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року № 461, а саме встановлено факт експлуатації об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;
порушено п. 7 Порядку виконання будівельних робот, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 року № 466, а саме ОСОБА_2 протягом семи календарних днів з дня подання до Інспекції повідомлення про початок виконання будівельних робіт письмово не проінформувала про це виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву держадміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва а також державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки;
порушення п.п. 2.12 ДБН В.2.2-15-2005, а саме ширина маршу не відповідає вимогам будівельних норм, відповідно до п.п. 2.12 ДБН В.2.2-15-2005 повинна бути не менше ніж 1005 мм. а ширина фактично дорівнює 820 мм.
За порушення вимог ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. ст. 254,255,256 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.04.2015 року та для усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил того ж дня складено відповідний припис, відповідно до якого ОСОБА_2 надано строк для усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства України до 14.05.2015 року 27.04.2015 року винесено постанову № 243 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.12 ст.96 КУпАП та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500грн.
Суд встановив, що згідно змісту акту від 14.04.2015 року, перевірку проведено відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012р. № 148), відповідно до п. 7 якого однією з підстав (яку застосував відповідач) для проведення позапланової перевірки є необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених зокрема у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно з п. 1 цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Згідно з Повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 06.11.2014р. об'єкт віднесено до ІІ категорії складності, то Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553 застосовано неправомірно.
Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. № 461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Пунктом 20 цього ж порядку визначено, що Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.
Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Але, в тексті акту перевірки відсутня інформація про існування направлення на позапланову перевірку.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства.
Суд погоджується з висновком позивача, що чинними законодавчими та нормативними актами України не передбачено проведення перевірки достовірності даних, наведених зокрема у декларації про готовність об'єкта ІІ категорії складності до експлуатації, а натомість передбачена лише перевірка повноти даних зазначених в декларації.
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння на підставі договору дарування жилого будинку, що складається у цілому з: глинобит. житлового будинку літ. „А”, житловою площею 27.0 кв.м., загальною площею 38,1 літньої кухні літ. „Б”, сараю літ. ,,В”, сараю літ. „Д”, гаражу літ. „З”, вбиральні літ. „Ж”, споруди № 1-4, 6-8,1, розташованого за адресою: вул. Кишинівська, 289, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічного паспорту на жилий будинок, розташований за адресою: вул. Кишинівська, 289, м. Білгород-Дністровський, Одеська область станом на 27.05.2014р. з 2004 року.
Згідно довідки КП «ЖЕО №1» за № 279 від 20.11.2014р., в цьому будинку зареєстрована та проживає сім'я позивача у складі батьки - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхні діти: ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10 Аполлінарії, ІНФОРМАЦІЯ_5.
Таким чином, судом не встановлено факт експлуатації об'єктів, не прийнятих в експлуатацію позивачем та ОСОБА_2
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.12.2008 року серія ЯЖ № 315563, розташованої за адресою: вул. Кишинівська, 289, м. Білгород-Дністровський, Одеська область.
Позивачу та ОСОБА_2 виданий Будівельний НОМЕР_1 від 15.10.2014 р. для будівництва житлового будинку за адресою: вул. Кишинівська, 289, м. Білгород-Дністровський, Одеська область.
Позивач та ОСОБА_2 згідно повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 06.11.2014 р. є замовниками будівництва житлового будинку за адресою: вул. Кишинівська, 289, м. Білгород -Дністровський, Одеська область.
В акті зазначено, що порушено п. 7 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. № 466, згідно з яким замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня подання до Інспекції повідомлення про початок виконання підготовчих робіт письмово поінформувати про це також місцеву держадміністрацію або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва, а також державні органи у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Судом встановлено, що зазначене вище положення не міститься в положенні п. 7 Порядку.
В матеріалах справи наявна копія листа управління містобудування та архітектури виконкому Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 26.10.2014 року про те, що позивач та ОСОБА_2 подали заяву про надіслання до інспекції ДАБК повідомлення про початок виконання будівельних робіт за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 289, прийнята до відома.
Таким чином, позивач та ОСОБА_2 виконали вимогу п. 6 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011р. № 466.
Судом встановлено, що згідно п.п. 2.12 ДБН В.2.2-15-2005 ширина маршу повинна бути не менше ніж 1005 мм. а ширина фактично дорівнює 820 мм.
Але, в матеріалах справи відсутні докази вимірювання, не зафіксовано засіб та спосіб вимірювання, а також не зазначено чи повірено прилад, за допомогою якого здійснювалося вимірювання, якщо таке взагалі здійснювалося.
Відповідно до преамбули Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який діяв на день перевірки, цей Закон визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в України, регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювання.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно Будівельного паспорту № 85 від 15.10.2014р. (розділ мансардний поверх) ширина маршу значиться 800 мм. та 900мм.
Відповідно до п. 2.12 ДБН В.2.2-15-2005, найменша ширина маршу в секційних, коридорних і галерейних будинках 1,05...1,2 м. Тобто ця норма стосується лише секційних, коридорних і галерейних будинків.
Згідно з додатком Б до ДБН В.2.2-15-2005, житловий будинок секційного типу - будинок, що складається з однієї або декількох секцій, а секцією житлового будинку є будинок або частина житлового будинку (відокремлена від інших частин глухою стіною) із квартирами (кімнатами гуртожитків), що мають вихід на одну сходову клітку або безпосередньо через коридор. Житловий будинок коридорного (галерейного) типу - будинок, у якому квартири (або кімнати гуртожитків) мають виходи через загальний коридор (галерею) не менше ніж на двоє сходів.
Таким чином, об'єкт будівництв не відповідає жодному з наведених вище визначень, а отже до нього не може бути застосовано норма ДБН В.2.2-15-2005 щодо найменшої ширини маршу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, враховуючи відсутність в акті перевірки, приписі та постанові про адміністративне правопорушення будь-яких фактичних даних на основі яких можливо було б встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведена перевірка, та документи за результатами цієї перевірки складалися у відсутність та без повідомлення позивача. Зі змісту документів на будівництво, його замовниками є позивач та ОСОБА_2
Таким чином позивач, не був обізнаний про проведення перевірки та існування оскаржуваної постанови та інших документів, складених посадовими особами, які порушують його права та інтереси як співвласника майна (земельної ділянки) та замовника будівництва які несуть солідарну відповідальність за порушення в області будівництва.
Про існування оскаржуваної постанови та інших документів складених посадовими особами за результатами перевірки, як і про саму перевірку позивач дізнався 20 жовтня 2015 року.
Судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться 24.04.2015 року, але постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена 27.04.2015 року, що є порушенням прав та законних інтересів позивача та обставиною, що об'єктивно унеможливило своєчасний захист прав та законних інтересів.
З рішення Європейського суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини", слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд, беручи до уваги викладене вище вважає, що позивач дізнався про порушення його прав лише 20 жовтня 2015 року.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд оцінюючи докази по справі виходить з того, що відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання на 14.12.2015 року та на 27.01.2016 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу судової кореспонденції (а.с.) відповідач чи його представник не взяв участі в судових засіданнях та не виконав покладених на нього ст.71 КАС України, як на суб'єкта владних повноважень, обов'язків по наданню суду доказів правомірності своїх дій, жодних заперечень цього факту чи пояснень від відповідача до суду не надходило.
Таким чином, виходячи в вищенаведених норм та аналізуючи матеріали справи, враховуючи приписи ст.128 КАС України щодо наслідків неявки відповідача в судові засідання та з урахуванням закладеної цим кодексом презумпції вини суб'єкта владних повноважень, відповідач не довів законності свого рішення, не спростував доводи, якими позивач обґрунтовує свій позов, тож вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення № 664 від 03.11.2015 є такими що підлягають задоволенню.
Вимоги позивача стосовно визнання протиправним та скасування акту перевірки дотримання вимог законодавства та припису про усунення порушення вимог законодавства задоволенню не підлягають, оскільки вказані документи лише вказують на факт вчинення правопорушення та надання строку для усунення порушень вимог законодавства.
Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
До правових актів індивідуальної дії належать рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті субєктами владних повноважень (крім суду).
Відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 18 КАС, який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) субєктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.
Оскільки акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил та припис про усунення порушення вимог законодавства не є рішенням субєкта владних повноважень, то в порядку чинного законодавства оскарженню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71,72, 86, 128, 159-163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про про визнання протиправними та скасування акта перевірки, припису та постанови у справі про адміністративне правопорушення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 243 від 27.04.2015 року, винесену заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області ОСОБА_11, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: