Справа № 479/784/14-к 02.02.2016 02.02.2016
Провадження № 11-кп/784/45/16 . Головуючий суду 1-ої інстанції: ОСОБА_1
категорія: ч.2 ст. 309 КК України Доповідач апеляційного суду ОСОБА_2
02 лютого 2016 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючої судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_6 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02.10.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчук Полтавської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ч.2 ст. 185 КК України
Учасники судового провадження.
прокурор ОСОБА_8
обвинувачена ОСОБА_7
захисник ОСОБА_9
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015 остаточно призначити покарання у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуті частини покарань за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2012 і вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012 та призначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді 4 років позбавлення волі.
Виключити із вступної частини вироку посилання суду на судимість ОСОБА_7 за вироком Крюківського районного суд м. Кременчука від 11.02.2010.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_7 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та їй призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано та зараховано невідбуте покарання згідно вироку суду від 06 лютого 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 ст.ст. 70, 71 КК України 3 роки 3 місяця позбавлення волі, та остаточно призначено покарання 3 роки 5 місяців позбавлення волі з утриманням в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Стягнено з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_10 заподіяну майнову шкоду в сумі 420 грн., моральну шкоду - 500 грн., а всього 920 грн.
Узагальнені доводи апелянта.
Прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначення ОСОБА_7 покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню.
Вказує, що при призначенні покарання, суд не дотримався вимог ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки з матеріалів кримінального провадження, вбачається, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2012 ОСОБА_7 засуджена за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки; вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012 ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки; вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015 засуджена за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02.10.2015 вона визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Інкриміноване правопорушення обвинувачена скоїла 02.06.2014, тобто до ухвалення вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015, але після ухвалення вироків Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2012 та 21.11.2012.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував рекомендації п.25 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003р., внаслідок чого при призначенні покарання ОСОБА_7 не застосував положення ст. 71 КК України та не приєднав невідбуті частини покарань за вироками Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2012 та 21.11.2012.
Крім того, вказує на безпідставність посилання суду у вступній частині судового рішення на судимість ОСОБА_7 за вироком Крюківського районного суд м. Кременчука від 11.02.2010, оскільки відповідно до ст. 89 КК України, вона погашена.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
ОСОБА_7 визнано винною у тому, що 02.06.2014 у денний час доби, маючи вільний доступ до приміщень домогосподарства по АДРЕСА_2 , з приміщення погребу таємно викрала 3000 грн. та 300 доларів США (станом на 02.06.2014 за офіційним курсом НБУ становили 3570 грн.), чим завдала потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 6570 грн.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, на підтримку апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_9 , які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Доведеність вини та кваліфікація скоєного ОСОБА_7 апелянтом не оспорюються, внаслідок чого, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевірялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановления вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно рекомендацій п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановления вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановления першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановления першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановления першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2012 ОСОБА_7 засуджена за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки.
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012 ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки.
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015 ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, та на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області до 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Відповідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який вона скоїла 02.06.2014, тобто до ухвалення вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015, але після ухвалення вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012.
Всупереч вимог ч.1 ст. 71 КК України та вище наведеним рекомендаціям, призначаючи покарання, суд не застосував положення ст. 71 КК України до покарання, призначеного за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012.
Отже, твердження апелянта в частині неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність є слушними, тому вирок в цій частині підлягає скасуванню з винесенням судом апеляційного інстанції свого вироку.
Що стосується приєднання невідбутої частини покарання ще й за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.10.2012р., то в цій частині вимоги апелянта не підлягають задоволенню, оскільки покарання за цим вироком враховане у вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012р. на підставі вимог ч.4 ст.70 КК України.
Підтверджуються також матеріалами справи доводи прокурора про безпідставність посилання суду у вступній частині судового рішення на судимість ОСОБА_7 за вироком Крюківського районного суд м. Кременчука від 11.02.2010, оскільки відповідно до ст. 89 КК України, ця судимість погашена.
З огляду на наведене, на підставі п.4 ч.1 ст.409, п. 2 ч.1 ст. 420 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з постановленням нового вироку, яким призначити ОСОБА_7 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - передбаченого ч.2 ст.185 КК України за цим вироком та злочинів, передбачених ч.2ст.185, ч.2ст.190, ч.1ст.357 КК України за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015 шляхом часткового складання покарань призначити 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012 та остаточно призначити 3 роки 5 місяців позбавлення волі. Апеляційний суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею інших злочинів.
Прохання прокурора про призначення більш тяжкого покарання є невмотивованим, тому задоволенню не підлягає.
При цьому слід зазначити, що подвійного врахування покарання, призначеного за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012р. не допущено, оскільки, визначаючи покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України, покарання за зазначеним вироком не враховується.
Крім того, із вступної частини вироку суду з наведених вище підстав підлягає виключенню вказівка на наявність судимості за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.02.2010р.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 420, 426, 532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 02.10.2015 року, у відношенні ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити свій вирок в цій частині.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачений ч.2 ст.185 КК України за цим вироком та злочинів, передбачених ч.2ст.185, ч.2ст.190, ч.1ст.357 КК України за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.02.2015 шляхом часткового складання покарань призначити 3 роки 3 місяці позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 21.11.2012 та остаточно призначити 3 роки 5 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття призначеного цим вироком покарання у виді позбавлення волі строк її попереднього ув'язнення з 30.09.2015р. по 02.02.2016р.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 15.09.2014р.
Виключити із вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_7 за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.02.2010р.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженою - в той самий строк з дня вручення їй копії вироку.
Головуюча
Судді: