З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ ОСОБА_1
27 серпня 2015 року Справа № 808/1157/15
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Матяш О.В., за участю секретаря Передерій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до орендного виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення податкового боргу,
27.02.2015 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з орендного виробничого управління житлово-комунального податковий борг по земельному податку з юридичних осіб за 2012 рік у розмірі 12308,78 гривень.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду із даним позовом. В обґрунтування клопотання посилається на приписи ст. 99 КАС України. Просить залишити позовну заяву без розгляду.
Представник позивача проти клопотання заперечує, зазначивши, що для подання позову про стягнення податкового боргу законодавством встановлено окремий строк позовної давності. Просить відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке: відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, ст. 99 КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами інших строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.
Згідно з п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку.
Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.
Строки сплати податкових зобов'язань регулюються статтею 57 Податкового кодексу України.
Визначене контролюючим органом грошове зобов'язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов'язаною зі стягненням такого боргу.
Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 203/11/13-11 від 10.02.2011.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення сума податкового боргу відповідача, що утворилася у зв'язку з самостійною подачею відповідачем до ОДПІ податкової декларації з земельного податку з юридичних осіб за 2012 рік, в якій підприємство самостійно визначило суму податкового зобов'язання та не сплатила його в строк передбачений п.57.1 ст. 57 ПКУ. Остаточна сума такого податкового зобов'язання, що заявлена до стягнення, перетворилася на податковий борг після спливу 10 денного терміну для самостійної сплати такого зобов'язання.
Судом встановлено, що 01.03.2012 сплив термін сплати податкового зобов'язання відповідача за лютий 2012 року. Тобто з 12.03.2012 податкове зобов'язання відповідача за лютий 2012 року стало податковим боргом. Таким чином, граничною датою для подання позову про стягнення цього боргу є 12.03.2015.
Як вже зазначалося, позивач звернувся до суду із даним позовом 27.02.2015, тобто в межах встановленого ПКУ строку для примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу (12.03.2012).
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно з п.9 ч.1 ст.155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 100, п.9 ч.1 ст.155 КАС України, суд
відмовити представнику орендного виробничого управління житлово-комунального господарства в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя /підпис/ ОСОБА_2
Ухвала не набрала законної сили.
Суддя О.В. Матяш