27 серпня 2015 року о 12:21 годині,Справа № 808/1157/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,
за участю секретаря Передерій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя
справу за адміністративним позовом Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
до орендного виробничого управління житлово-комунального господарства
про стягнення податкового боргу,
позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за відповідачем обліковується податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 12308,78 гривень, який виник внаслідок несплати самостійно визначених податкових зобов'язань. Позивач просить стягнути зазначену суму боргу.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, просить залишити позовну заяву без розгляду. Ухвалою суду від 27.08.2015 відповідачу відмовлено в клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду. Також, 13.05.2015 представник відповідача надав заперечення на позов, зазначивши в них, що Податковий кодекс України, не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 16.06.2004 господарський суд Запорізької області ухвалив порушити провадження у справі №21/124 про банкрутство відповідача. 12.01.2007 господарський суд запорізької області затвердив план санації відповідача до 30.11.2016. Таким чином, посилання позивача на норми ПКУ в обґрунтування позову є незаконними. Крім того, позивач в резолютивній частині позову не зазначив період за який стягується борг. Також, позивачем порушено вимоги Закону України «Про теплопостачання», в частині заборони стягнення коштів із рахунків із спеціальним режимом використання. Позивач повинен зазначити в позові конкретні рахунки, з яких необхідно стягнути борг. Крім того, кошти по податковим вимогам, зазначеним в позові, включені до грошових вимог конкурсних кредиторів та станом на 12.05.2015 погашені у повному обсязі. Просить відмовити в позові.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов належить задовольнити з огляду на таке: судом встановлено, що відповідачем було подано до ОДПІ податкову декларацію з плати за землю №9001267121 від 24.01.2012, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання за 2012 рік у розмірі 12308,78 гривень, що повинно сплачуватися щомісячно рівними частками у розмірі 1025,73 гривень за січень - листопад та 1025,75 за грудень (а.с. 5-6).
01.03.2012, 30.03.2012, 30.04.2012, 30.05.2012, 30.06.2012, 30.07.2012. 30.08.2012, 30.09.2012, 30.10.2012, 30.11.2012, 30.12.2012 та 30.01.2013 на підставі вищевказаної декларації відповідачу нараховане податкове зобов'язання за кожний місяць на загальну суму 12308,78 гривень.
Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, «платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом».
Згідно з пп. 14.1.175. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, «податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання».
Таким чином, сума податкового зобов'язання відповідача, визначена ним самостійно та не сплачена ним у строк, передбачений Податковим кодексом України, є податковим боргом та складає 12308,78 гривень.
Відповідно до п.п. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового Кодексу України, «контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини».
У даному випадку, податкові вимоги були направлені боржнику на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Перша податкова вимога №1/34 від 19.10.2001 отримана уповноваженим представником підприємства 19.10.2001.
Друга податкова вимога №2/294 від 13.12.2001 надіслана засобами поштового зв'язку та отримана уповноваженим представником підприємства 13.12.2001.
Оскільки податкові вимоги не були відкликані в порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 60 Податкового кодексу України, ДПІ не мала підстав для направлення нової податкової вимоги.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, «у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення».
Таким чином, кодексом не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкова вимога на борг, що утворився після надіслання вимоги, не надсилались, а отже посилання відповідача на погашення податкових зобов'язань за вказаними вимогами суд до уваги не приймає. Крім того, доводи відповідача щодо погашення ним податкового боргу спростовуються наданою позивачем копією облікової картки платника податків відповідача, з якої вбачається наявність податкового боргу на час розгляду даної справи.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на процедуру банкрутства та санації, що проводяться на підприємстві, а відповідно і на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.2004. Між тим, мораторій розповсюджується на вимоги кредиторів, які виникли до вказаної дати. Поточні ж зобов'язання відповідача, які виникли після вказаної дати стягуються в загальному порядку. Оскільки позивачем заявлені вимоги щодо стягнення податкового боргу, який відповідачем самостійно задекларований у 2012 році, на нього не розповсюджуються процедури, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем вимог Закону України «Про теплопостачання», в частині заборони стягнення коштів із рахунків із спеціальним режимом використання та необхідність зазначення в позові конкретних номерів рахунків відповідача, на які необхідно звернути стягнення, суд зазначає, що позивач жодним словом не обмовився про стягнення коштів з рахунків відповідача в рахунок погашення його податкового боргу. Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що стягнення податкового боргу позивача за судовим рішенням в даній справі буде виконуватися ВДВС, а не ОДПІ шляхом стягнення коштів за рахунків платника податків у банках.
Водночас, суд приймає до уваги зауваження відповідача щодо не зазначення позивачем в позовних вимогах періоду за яких стягується податковий борг.
З огляду на вищевикладене та оскільки на момент судового розгляду податковий борг відповідачем не сплачено, суд вважає, що його необхідно стягнути у судовому порядку.
Керуючись ст.ст. 17, 158-163, 167 КАС України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (ЄДРПОУ 03345645, адреса: 70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Ціолковського, буд. 12) податковий борг по земельному податку з юридичних осіб за 2012 рік у розмірі 12308 (дванадцяти тисяч трьохсот восьми) гривень 78 копійок на користь місцевого бюджету Вільнянського району, отримувач: УК у Вільнянському районі, р/р №33211811700080, код платежу 18010501, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 37997149.
Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1
Ухвала не набрала законної сили.
Суддя О.В. Матяш