Справа № 487/8854/15-а
Провадження №2-а/487/193/15
Іменем України
31.12.2015 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого - судді Андрощука В.В., при секретарі Забродській Г.В., за участю представника відповідача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.11.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі УПФУ в Заводському районі) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що з 12.04.1976 року по 22.06.2009 рік обіймала посаду судді. 22.06.2009 року, за наказом голови Миколаївського районного суду Миколаївської області, відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VI від 11.06.2009 р. «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді у відставку, тобто під час дії ст. ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції від 15.12.1993 р. № 2863-ХІІ. У січні 2015 року вона (позивач) звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% заробітної плати, виходячи з розміру грошового утримання діючого судді за посадою судді, голови суду районного суду, подавши довідку №7/1 1577/14 від 24.12.2014 p., видану територіальним Управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, про розмір суддівської винагороди за посадою заступника голови судді станом на 01.01.2014 р. в розмірі 21315 грн. 13 лютого 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняте рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням розміру суддівської винагороди працюючого судді, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено проведення таких перерахунків.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач просила суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання неправомірними. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.01.2013 p., з дотриманням вимог ст. 129, ч. 2, 3, 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того просила встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій. Зобов'язати відповідача виконати рішення негайно.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилась. Надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнала та просила відмовити в його задоволенні. Заперечуючи проти задоволення позову посилалась на правомірність дій УПФУ в Заводському районі та правильність прийнятого рішення.
Заслухавши доводи учасників процесу в обґрунтування заявлених вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 12 квітня 1976 року по 22 червня 2009 року обіймала посаду судді.
22 червня 2009 року, за наказом голови Миколаївського районного суду Миколаївської області, відповідно до постанови Верховної Ради України №1515-VI від 11.06.2009 р. «Про звільнення суддів» позивач була звільнена з посади судді у відставку, тобто під час дії ст. ст. 43, 44 Закону України «Про статус суддів» в редакції від 15.12.1993 р. № 2863-ХІІ.
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% заробітної плати, виходячи з розміру грошового утримання діючого судді за посадою судді, голови суду районного суду, подавши довідку №7/1 1577/14 від 24.12.2014 p., видану територіальним Управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, про розмір суддівської винагороди за посадою заступника голови судді станом на 01.01.2014 р. в розмірі 21315 грн.
13 лютого 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняте рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням розміру суддівської винагороди працюючого судді, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено проведення таких перерахунків.
Відповідно до ч. 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання), судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожній повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно абзацу 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» в редакції від 24.02.194 року № 4016-ХІІ - в разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати, який працює на відповідній посаді.
Абзац 3 п.1 виключено на підставі Закону №107-V1 на 28.12.2007 р. - зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10 - рп/208 (v010p710-08) від 22.05.2008 р.
Частиною 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового \тримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, пільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації на інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).
Також 03 червня 2013 року Конституційним Судом України прийнято рушення у справі № 1-2/2013 (№3-рп2013) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України і конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи ідодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміни умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), яким: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2-53-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого убезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668 - VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 366S - VI в частині поширення її дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI; абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення інформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668 - VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668 - VI визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли в насідок дії положень законів України, зизнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, у вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено: частина третя статті 138 № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, яки працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшуєть на на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Отже, частина третя статті 138 Закону № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України.
Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453, статті 2 Закону № 3668 стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.
Конституційний Суд України вважає, що Закон № 3668, поширюючи дію положень абзацу другого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», як вбачається з їх змісту, на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), залишив незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, але звузив обсяг цього права та встановив обмеження в перерахунках передбачених законам України пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Таким чином, зазначені положення Закону № 3668 в частині поширення їх дії на Закон № 2453 стосовно виплати пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) суддів у відставці суперечать зимогам частини першої статті 126 Конституції України.
Згідно абзацу третьому пункту першому Постанови Верховної Ради України Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» в редакції від 24.02.1994 року N 4016-ХІ1 - в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати, який працює на відповідній посаді.
Згідно ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти немають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Предметом цього спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 01 січня 2013 року, а отже на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснювалося відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-УІ, а повинно було здійснюватись відповідно до вимог статей 43,44 Закону України «Про статус суддів» в редакції від 15.12.1993 року N 2863-ХІІ, статті 129, частини 2,3,5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та згідно абзацу третього пункту першого Постанови Верховної Ради України Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» в редакції від 24.02.1994 року № 4016- XII.
На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 до УПФУ в Заводському районі про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії підлягають повному задоволенню. Разом з цим вимоги позивача про встановлення строку для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій, та зобов'язання відповідача виконати рішення негайно, суд вважає недоведеними та такими що не підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідача стосовно відсутності законних підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу, суд не приймає до уваги та оцінює критично.
Керуючись ст.ст.7,10-12,71,86,95,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 і виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.01.2013 p., з дотриманням вимог ст. 129, ч. 2, 3, 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ: В.В. АНДРОЩУК