Справа № 487/7589/15-ц
Провадження № 2/487/256/16
Іменем України
19.01.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - ОСОБА_1, розлянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання нікчемним кредитного договору, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» (далі - ПАТ “ОСОБА_3 Аваль”) про визнання нікчемним кредитного договору №014/08-112/42525 від 18.05.2006 року про надання споживчого кредиту та зобов'язати її повернути суму кредиту, розраховану відповідно до вимог ст. 216 ч.1 ЦК України.
В позові позивач зазначила, що 18.05.2006 року між ВАТ “ОСОБА_3 Аваль” та нею було укладено кредитний договір №014/08-112/42525 про надання споживчого кредиту. При укладенні кредитного договору банком було порушено її конституційне право споживач, оскільки відповідно до ст. 11 ч. 2 Закону України “Про захист прав споживачів” та постанови правління НБУ від 10.05.2007 року №168. не було надано у письмовій формі інформацію для здійснення свідомого вибору, зокрема про орієнтовану сукупну вартість кредиту яка складає 63422,40 доларів США, що в 2,6 рази більше суми отриманого кредиту, про можливість збільшення процентної ставки, відмінності та недоліки пропонованої банком формою погашення кредиту та класичною формою, про інші умови кредитного договору, що мають істотне значення. Такі дії банку свідчать про нечесну підприємницьку практику та вводить в оману споживача, а відповідно до ст. 19 ч. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється, а відповідно до ч. 6 вказаної статті Закону правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 215 ч.2, 236 ч.1 ЦК України, спірний кредитний договір є нікчемним. Крім того, відповідно до ст. 216 ч.1 ЦК України вона повинна повернути банку суму, яка складається як різниця між сумою 24000 доларів США, яку вона отримала від банку та сумою, яку сплатила банку.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, надали до суду заяву, просили слухати справу за їхньої відсутністю.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, надав до суду заяву, просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. В письмових запереченнях зазначив, що 18.05.2006 року між ВАТ “ОСОБА_3 Аваль” правонаступником якого за всіма правами та обов'язками згідно нової редакції Статуту є ПАТ “ОСОБА_3 Аваль” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/08-112/42525 та позичальник отримала кредит у розмірі 24000 доларів США. При укладенні договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, про які позичальник отримав достовірну та повну інформацію, договір укладений у письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Уклавши договір позивач своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов'язки і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови договору та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі і вважає їх справедливими по відношенні до неї, намагалась його виконувати та не вважала договір нікчемним. При цьому, дійсно позичальника не було повідомлено в письмовій формі про кредитні умови, оскільки правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту були затверджені постановою Правління НБУ 10.05.2007 року, вже після укладення спірного кредитного договору.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовя'зана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.
Як встановлено в судовому засіданні, 18.05.2006 року між ВАТ “ОСОБА_3 Аваль” правонаступником якого за всіма правами та обов'язками згідно нової редакції Статуту є ПАТ “ОСОБА_3 Аваль” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/08-112/42525 та позичальник отримала кредит у розмірі 24000 доларів США, що не заперечували сторони по справі.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позивачу грошові кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Договір є укладеним відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, якщо у належній формі сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.2 ст. 16, ч.1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Між тим, ОСОБА_2 власноруч підписала кредитний договір, що свідчить проте, що ОСОБА_2 з основними умовами надання кредиту ознайомлена та погодилась з ними, тобто підтвердила свої права та обов'язки за цим договором, свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі і вважає їх справедливими по відношенні до неї, відтак жодних підстав вважати, що при його укладенні позивача введено в оману та приховано інформацію про продукцію (кредит), внаслідок чого його вибір був несвідомим - відсутні.
Зазначене відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції чинній на час укладення договору.
До того ж, Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, якими передбачено надання споживачу відповідної інформації у письмовому вигляді перед укладенням договору, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 та набрали чинності 4 червня 2007 року ( тобто після укладення кредитного договору).
Згідно ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів" підприємницька практика вважається нечесною, якщо вводить споживача в оману, зокрема стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Докази того, що позивач був введений Банком в оману з використанням нечесної підприємницької практики, в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, тому підстав для визнання даного кредитного договору недійсним ( нікчемним) та повернення коштів суд не вбачає, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Одночасно, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з позивача в дохід держави підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання нікчемним кредитного договору - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк та порядок, встановлений ст.ст. 294,296 ЦПК України.
Суддя: С.В. Щербина