ухвала
іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Рівненського міського відділення управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, держави України в особі управління Державної казначейської служби м. Рівне про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 13 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 вересня 2015 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Рівненського міського відділення управління міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - Рівненський МВ УМВС України в Рівненській області), держави Україна в особі управління Державної казначейської служби м. Рівне, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з січня 2009 року до лютого 2015 року він звертається до працівників міліції слідчого відділу (далі - СВ) Рівненського MB УМВС України в Рівненської області із заявами та скаргами про злочин ОСОБА_4, оскільки вона організувала підробку його підпису у реєстрі реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Сивоглаз С.С., у результаті чого незаконно вивезла їхнього малолітнього сина за кордон. Позивач зазначає, що 19 травня 2001 року він не міг поставити свій підпис у реєстрі реєстрації нотаріальних дій нотаріуса Сивоглаз С.С., так як з 07 листопада 2000 року до 05 березня 2002 року перебував за кордоном, про що свідчить віза в паспорті. Позивач вказував, що протягом шести років СВ Рівненського MB УМВС України в Рівненській області не брав до уваги його закордонний паспорт і десяток документів з показами свідків, які підтверджують його перебування з 2000 року до 2002 року за кордоном, і тому протягом шести років навмисно не повідомляв громадянку ОСОБА_4 про підозру. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь 600 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями СВ Рівненського MB УМВС України в Рівненській області, та зобов'язати провести таке відшкодування управління Державної казначейської служби м. Рівне.
Рішенням Рівненського міського суду від 13 липня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто зі СВ Рівненського МВ УМВС в Рівненській області, держави Україна в особі управління Державної казначейської служби м. Рівне на користь ОСОБА_3 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 21 вересня 2015 року рішення Рівненського міського суду від 13 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що у січні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого відділу міліції із заявою про злочин - підробку 19 травня 2001 року ОСОБА_4 його підпису.
04 серпня 2010 року старший лейтенант міліції Лукашук Т.І. винесла постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
19 серпня 2010 року позивач написав заяву слідчому Трофімчуку A.B., у якій просив визнати його потерпілим.
Постановою старшого помічника прокурора м. Рівне Кривецька- Люліч Т.А. від 25 серпня 2010 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 на неправомірні дії нотаріуса Сивоглаз С.С.
Постановою Рівненського міського суду від 27 жовтня 2010 року скасовано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 25 серпня 2010 року з тих підстав, що прокуратура м. Рівне зобов'язана була перевірити, дати оцінку та забезпечити ефективний засіб юридичного захисту, а саме - ефективне розслідування заяви ОСОБА_3 про неправомірні дії осіб, причетних до оформлення заяви ОСОБА_3 до посольства Франції в Україні про згоду на поїздку його сина ОСОБА_8 до Франції, що призвело до неправомірного перетину кордону дитиною. Матеріали за вказаним фактом повернуті прокурору м. Рівне для організації проведення додаткової перевірки.
30 травня 2011 року старшим слідчим СВ Рівненського MB УМВС України в Рівненській області майором міліції Махальчуком Т.У. закрито кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (за фактом підроблення підпису ОСОБА_3) за відсутністю складу злочину.
На підставі заяви ОСОБА_3 від 04 квітня 2014 року слідчим Самолюком Г.В. 29 квітня 2014 року відкрито кримінальне провадження № 12014180010001789 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неправомірних дій Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області позивачу завдано моральну шкоду, яку суд, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив у розмірі 30 000 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що оскільки рішення, яке набрало законної сили, та яким оспорювані ОСОБА_3 дії Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області визнано незаконними відсутнє, тому у місцевого суду не було підстав встановлювати факт неправомірності таких дій. Також суд зазначив, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди саме діями чи бездіяльністю відповідачів.
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1167 ЦК України установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду, відшкодовується на загальних засадах.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами й доповненнями) роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частинами п. 3, 9 зазначеної постанови визначено, що моральна шкода може полягати зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушені права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 60, 212-214, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачемне доведено, чим саме підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, та не підтверджено негативні явища, які сталися, на думку позивача, внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області. Крім того, суд правильно виходив із того, що жодними судовими рішеннями чи постановами вищестоящих органів УМВС України або прокуратури не встановлено бездіяльності та неправомірних дій працівників відповідача.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в рішенні суду апеляційної інстанції, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків апеляційного суду не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 вересня 2015 року залишено без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: В.М. Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова
О.В. Ступак