іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та стягнення пені за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 4 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області
від 29 квітня 2015 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2010 року з ОСОБА_4 на її користь стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір яких було змінено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2010 року до 750 грн щомісячно. Аліменти відповідач сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі і має заборгованість за аліментами станом на 9 грудня 2013 року у розмірі 13 758 грн 33 коп. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я дочки, збільшились витрати на її утримання.
Ураховуючи зазначене та уточнивши позовні вимоги, позивачка просила збільшити розмір аліментів на дочку до 900 грн щомісячно та стягнути з відповідача на її користь 128 489 грн 49 коп. неустойки (пені) від суми заборгованості по аліментам.
Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 4 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 квітня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за несплату аліментів за рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 27 жовтня 2010 року та за рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24 березня 2011 року у розмірі 125 435 грн 48 коп. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині збільшення розміру аліментів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення.
Отже, судові рішення в частині відмови в позові ОСОБА_3 не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість за аліментами за указаний період виникла саме з вини відповідача, тому відповідно до вимог ст. 196 СК Українипозивачка має право на отримання неустойки (пені), погодившись з розрахунком, приведеним позивачем.
Апеляційний суд погодився з такими висновками районного суду, зазначивши також, що неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів обчислена вірно за кожен день прострочення і за весь час прострочення.
Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2010 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір яких було змінено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 жовтня 2010 року до 750 грн щомісячно. Аліменти відповідач сплачує несвоєчасно та не в повному обсязі і має заборгованість за аліментами за період з 10 вересня 2010 року по 5 грудня 2011 року у розмірі 10 283 грн 33 коп.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, на відповідачеві також лежить процесуальний обов'язок доказування своїх доводів і заперечень.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з аналізу норм гл. 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-94 цс 15, якою відступлено від правових позицій, викладених раніше, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_4, позивачка посилалась на те, що розмір заборгованості за аліментами станом на 9 грудня 2013 року згідно довідки рахунку складає 13 758 грн 33 коп., а не 10 325 грн, як зазначено у іншій довідці рахунку від 30 липня 2014 року, який визначено за цей же період. Отже, розмір неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення просила визначати з урахуванням розміру заборгованості, указаного нею у позові, та правильно визначити загальну суму неустойки.
Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив як доводів апеляційної скарги ОСОБА_4, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідно до вимог Закону та обов'язкових правових позицій Верховного Суду України.
Ураховуючи, що фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 квітня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик