Ухвала
29 січня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
суддівОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2015 року в кримінальному провадженні № 12013010390002698 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК,
У касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги обґрунтовує тим, що звільняючи ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, суду першої інстанції належало застосувати ще й ч. 5 ст. 74 КК, що залишилось поза увагою апеляційного суду. На думку прокурора, вказане неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування ч. 5 ст. 74 КК, яка підлягала до обов'язкового застосування, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413, п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для зміни судових рішень у касаційному прядку. У підсумку прокурор просить змінити судові рішення та зазначити: вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.1 ст. 125 КК до штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн., на підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК вважати звільненим від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Із матеріалів провадження за скаргою вбачається, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2015 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ст. 49 КК ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Згідно ч.5 ст.74 цього Кодексу особа також може бути за вироком суду звільнення від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК.
У порядку апеляційної процедури (за апеляційною скаргою захисту) ухвалою від 24 вересня 2015 року вирок місцевого суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 25 червня 2013 року близько 12.00 год у житловому будинку АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних відносин умисно наніс дерев'яним бруском ОСОБА_5 два тичкових удари по тулубу, заподіявши легких тілесних ушкоджень.
Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши надані до скарги судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, за який його засуджено, та кваліфікація діяння за ч. 1 ст. 125 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Суд касаційної інстанції є судом права і відповідно до ст. 436 КПК зміни, які можуть бути внесені цим судом в оскаржувані судові рішення стосуються, зокрема, пом'якшення розміру і виду покарання, перекваліфікації злочину на закон, що передбачає менш тяжке покарання, виключення частини обвинувачення .
За ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули строки давності.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою злочину, закон надає їй право заперечувати проти закриття справи. У цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку, однак при постановленні обвинувального вироку суд звільняє особу від покарання.
Як видно з судових рішень, суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК у червні 2013 року. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Тобто на момент постановлення вироку у кримінальному провадженні строк давності притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК сплинув.
За таких обставин, а також ураховуючи, що ОСОБА_4 згоди на закриття провадження у кримінальній справі щодо нього з нереабілітуючих підстав не давав, місцевий суд правильно звільнив його від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Та обставина, що місцевий суд звільняючи ОСОБА_4 від покарання на підставі ст. 49 КК у резолютивній частині вироку не послався на спеціальну норму (ч. 5 ст. 74 КК) не є підставою для зміни судових рішень (так як просить прокурор у касаційній скарзі), оскільки це не є неправильним застосуванням кримінального закону за даних конкретних обставин у цій справі.
З огляду на викладене касаційна скарга прокурора не містить переконливих аргументів щодо необхідності перевірки матеріалів кримінального провадження, а зі змісту скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для її задоволення немає. А тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2015 року щодо ОСОБА_4 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3